Ну что с того, что я там был - Виктор Берковский

Ну что с того, что я там был.

Я был давно, я все забыл.

Не помню дней, не помню дат.

И тех форсированных рек.

Я неопознанный солдат.

Я рядовой, я имярек.

Я меткой пули недолет.

Я лед кровавый в январе.

Я крепко впаян в этот лед.

Я в нем как мушка в янтаре.

Ну что с того, что я там был.

Я забыл.

Я все избыл.

Не помню дат, не помю дней, названий вспомнить не могу.

Я топот загнанных коней.

Я хриплый окрик на бегу.

Я миг непрожитого дня, я бой на дальнем рубеже.

Я пламя вечного огня, ип ламя гильзы в блиндаже.

Ну что стого, что я там был.

В том грозном быть или не быть.

Я это все почти забыл, я это все хочу забыть.

Я не участвую в войне, война участвует во мне.

И пламя вечного огня горит на скулах у меня.

Уже меня не исключить из этих лет, из той войны.

Уже меня не излечить от тех снегов, от той зимы.

И с той зимой, и стой землей, уже меня не разлучить.

До тех снегов, где вам уже моих следов не различить.

Ну що з того, що я там був.

Я був давно, я все забув.

Не пам'ятаю днів, не пам'ятаю дат.

І тих форсованих річок.

Я непізнаний солдат.

Я рядовий, я ім'ярок.

Я влучною кулі недоліт.

Лід кривавий у січні.

Я міцно впаяний у цей лід.

Я в ньому як мушка в бурштині.

Ну що з того, що я там був.

Я забув.

Я все вибув.

Не пам'ятаю дат, не згадаю днів, назв згадати не можу.

Я тупот загнаних коней.

Я хрипкий окрик на бігу.

Я мить непрожитого дня, я бій на далекому рубежі.

Я полум'я вічного вогню, і полум'я гільзи в блінтажі.

Ну що стого, що я там був.

У тому грізному бути чи не бути.

Я все майже забув, я все хочу забути.

Я не беру участь у війні, війна бере участь у мені.

І полум'я вічного вогню горить на вилицях у мене.

Вже мене не виключити з цих років, з тієї війни.

Вже мене не вилікувати від тих снігів, від тієї зими.

І з тією зимою, і стій землею, вже мене не розлучити.

До тих снігів, де вам вже моїх слідів не розрізнити.