Я позабыл твоё лицо - Валерий Леонтьев

Белая метель заметает след,

Белое забвение постучалось ко мне.

Мир уже не тот, что же мне несет

Странная потеря?

Я позабыл твое лицо,

Синих глаз глубину,

Куда я улетал как в сон,

В небесах чайкой тонул.

Я позабыл твое лицо,

Темнотой побежден,

И никуда не деться,

И никуда не деться

Больше мне от нее.

Я в погоню вновь отправлял гонцов —

Нежный голос твой и горький запах духов.

Но они во тьме не сыскали мне

Свет твоей улыбки.

Я позабыл твое лицо,

Синих глаз глубину,

Куда я улетал, как в сон,

Я позабыл твое лицо,

Темнотой побежден,

И никуда не деться,

И никуда не деться

Больше мне от нее.

Я позабыл твое лицо,

Синих глаз глубину,

Куда я улетал, как в сон,

В небесах чайкой тонул.

Я позабыл твое лицо,

Куда я улетал как в сон,

В небесах чайкой тонул.

Я позабыл твое лицо,

Синих глаз глубину…

И никуда не деться,

И никуда не деться

Больше мне от нее…

Біла хуртовина замітає слід,

Біле забуття постукало до мене.

Світ уже не той, що мені несе

Дивна втрата?

Я забув твоє обличчя,

Синє око глибину,

Куди я відлітав як у сон,

У небесах чайкою тонув.

Я забув твоє обличчя,

Темрявою переможений,

І нікуди не подітися,

І нікуди не деться

Більше мені від неї.

Я в погоню знову відправляв гінців —

Ніжний голос твій і гіркий запах парфумів.

Але вони у тьмі не шукали мені

Світло твоєї посмішки.

Я забув твоє обличчя,

Синє око глибину,

Куди я відлітав, як у сон,

Я забув твоє обличчя,

Темрявою переможений,

І нікуди не подітися,

І нікуди не деться

Більше мені від неї.

Я забув твоє обличчя,

Синє око глибину,

Куди я відлітав, як у сон,

У небесах чайкою тонув.

Я забув твоє обличчя,

Куди я відлітав як у сон,

У небесах чайкою тонув.

Я забув твоє обличчя,

Синє око глибину…

І нікуди не подітися,

І нікуди не деться

Більше мені від неї…