Люди не птицы - Валерий Леонтьев

Город ловит всех и снова

Забирает душу в плен,

Запирая на засовы

Западню бетонных стен

Стянет сердце паутиной

И покроет коркой люда,

Чтобы в этом небе синем

Не парить мне никогда

Там, где ангелы летают

В обличии белых птиц,

И не ведают, не знают,

Запретов и границ.

Люди — не птицы,

Но все равно

Небо нам снится,

Снится оно одно

Люди — не птицы,

С этой мечтой

Надо родиться,

Верить и быть собой!

Снова сломанные крылья

я расправлю и взлечу,

Словно кто-то дал ине силы

Быть таким, как я хочу

Жизнь отмерит полной мерой,

Падать или подниматься вновь

Сохраняя в сердце Веру,

И Надежду, и Любовь!!!

Місто ловить усіх і знову

Забирає душу в полон,

Замикаючи на засуви

Пастку бетонних стін

Стягне серце павутиною

І покриє кіркою люду,

Щоб у цьому небі синьому

Не парити мені ніколи

Там, де ангели літають

У вигляді білих птахів,

І не знають, не знають,

Заборон та кордонів.

Люди—не птахи,

Але всеодно

Небо нам сниться,

Сниться воно одне

Люди—не птахи,

З цією мрією

Потрібно народитися,

Вірити і бути собою!

Знову зламані крила

я розправлю і вилечу,

Немов хтось дав іне сили

Бути таким, як я хочу

Життя відміряє повною мірою,

Падати чи підніматися знову

Зберігаючи в серці Віру,

І Надію, і Любов!!!