Дежавю - Валерий Леонтьев

В понедельник пообщались,

А во вторник повстречались,

В среду — пили пиво, виски и мартини,

А в четверг сидели в баре,

В пятницу — потанцевали,

А в субботу я не помню, как уснул в твоей квартире.

Припев:

Дежавю, дежавю…

Дежавю, дежавю…

Оглянуться не успели, как очнулись на постели,

И летали, как хотели, задыхаясь в облаках.

Поцелуи и объятья, ты была одета в счастье,

И я почти держал его в руках.

В воскресенье на вокзале мы стояли и молчали,

И я думал, прячась за дождем, —

Что же будет?

Что же было?

Что ж ты зонтик не купила?

В общем, думал просто так, просто ни о чем.

Припев:

Дежавю, опять дежавю…

Дежавю, опять дежавю…

Не тот перрон, не тот вокзал,

Как я попал, как я бежал,

И спотыкаясь догонял свои следы.

А тот вагон, где мы поймем, что были счастливы вдвоем,

Ушел неведомым путем моей мечты.

А песни рвутся из души, души и ты их не души,

Они слезами светятся в глазах.

И ты их прячь или не прячь, ты лучше смейся и не плачь,

За нас давно все решено на небесах.

А песни рвутся из души, души и ты их не души,

Они слезами светятся в глазах.

И ты их прячь или не прячь, ты лучше смейся и не плачь,

За нас давно все решено на небесах.

Припев:

Опять дежавю…

А, может, я, я — сам дежавю?

У понеділок поспілкувалися,

А у вівторок зустрілися,

У середу - пили пиво, віскі і мартіні,

А в четвер сиділи в барі,

У п'ятницю — потанцювали,

А в суботу я не пам'ятаю, як заснув у твоїй квартирі.

Приспів:

Дежавю, дежавю...

Дежавю, дежавю...

Озирнутися не встигли, як прокинулися на постелі,

І літали, як хотіли, задихаючись в хмарах.

Поцілунки та обійми, ти була одягнена в щастя,

І я майже тримав його в руках.

У неділю на вокзалі ми стояли і мовчали,

І я думав, ховаючись за дощем, —

Що ж буде?

Що ж було?

Що ж ти парасольку не купила?

Загалом, думав просто так, просто ні про що.

Приспів:

Дежавю, знову дежавю…

Дежавю, знову дежавю…

Не той перон, не той вокзал,

Як я потрапив, як я біг,

І спотикаючись наздоганяв свої сліди.

А той вагон, де ми зрозуміємо, що були щасливі вдвох,

Пішов невідомим шляхом моєї мрії.

А пісні рвуться з душі, душі і ти их не душі,

Вони сльозами світяться в очах.

І ти їх ховати чи не ховати, ти краще смійся і не плач,

За нас давно все вирішено на небесах.

А пісні рвуться з душі, душі і ти их не душі,

Вони сльозами світяться в очах.

І ти їх ховати чи не ховати, ти краще смійся і не плач,

За нас давно все вирішено на небесах.

Приспів:

Знову дежавю…

А, може, я, я сам дежавю?