Jak dlouho ještě budem zrát - Václav Neckář, Bacily, Michal Horacek

Už je to hodně dávno,

co vyhnali nás z ráje,

s plamenným mečem za vrata

— «Jděte a zrajte, pláňata!»

A tak tu tedy zrajem.

Říkáme od té doby:

«My dozrajeme časem,

skryjeme rány jizvami.

— Vždyť nejhorší je za námi!»

Kdo ale přitom ptá se:

«Jak dlouho budem říkat 'kdyby',

a potom dělat stejné chyby,

jak předtím nejmíň tisíckrát?»

«Jak dlouho budem kalit vodu,

jak rybám, tak i svému rodu?»

«Jak dlouho ještě budem zrát?»

Míváme občas dojem,

že už se sotva leknem,

že máme jistou zkušenost

a dobře víme, kdy říct «Dost!»

Tak kdy to tedy řeknem?

Jak dlouho budem shánět zbraně

a maskovací sítě na ně?

— Vždyť hloupost nelze maskovat!

Jak dlouho budou vojska v sedle,

než pochopíme, jak jsou vedle?!?

Jak dlouho ještě budem zrát?

Jsme plody jedné Země,

jen jediného 'Stromu'!

Kdy asi všichni poznáme,

že jiný 'Strom' tu nemáme?

Kdy dozrajeme k tomu?

Je psáno v jedné moudré 'Báji',

že všichni už jsme dávno v Ráji.

Proč toužit někam do nebe?

My budem zrát jak v lánech zlato,

až jednou ráno přijdem na to,

jak vyzrát sami na sebe.

Jak vyzrát SAMI NA SEBE!

Як давно це було,

що вигнало нас із раю,

з палаючим мечем за воротами

— «Йди й дорослішай, рівнини!»

І так я тут дорослішаю.

Відтоді ми говоримо:

«Ми з часом дозріємо,

ховаємо рани шрамами.

«Найгірше минуло!»

Але хто питає:

«Як довго я буду говорити «якщо»,

а потім робити ті самі помилки,

як хоча б тисячу разів раніше?»

«Доки я буду загартовувати воду,

і риби, і їх рід?»

«Скільки я ще дозрітиму?»

У нас іноді складається враження

що я ледве боюся

що ми маємо певний досвід

і ми добре знаємо, коли говорити «Досить!»

То коли я це кажу?

Як довго я буду шукати зброю

а на них маскувальні сітки?

— Глупість не приховаєш!

Скільки будуть війська в сідлі,

перш ніж ми зрозуміємо, як вони далі?!?

Скільки ще ми будемо дозрівати?

Ми - плоди однієї Землі,

лише одне «Дерево»!

Коли ми всі знаємо

що у нас тут немає іншого «дерева»?

Коли ми дорослішаємо?

Це написано в одному мудрому «Міфи»,

що ми всі давно в раю.

Чому прагнути до раю?

Ми дозріємо, як золото в полях,

коли одного ранку я дізнаюся

як дозріти для себе.

Як дозріти на СЕБІ!