Mister Nobody - Udo Lindenberg, Das Panik-Orchester

Morgens, so gegen dreizehn Uhr zehn

werde ich geweckt

und es wird mir 'ne Packung Speiseeis

in den Frühstücksmund gesteckt

ich freu mich, und gähn noch mal durch

und dann kicher ich vor mich hin

denn in der Zeitung steht schon wieder drin

was ich für ein böser Bube bin

es ist ein Leben wie auf einem Silbertablett

von Kameras umgeben, auf dem Präsentierparkett

und ich denk mir: Heut bleib ich lieber im Bett

Wenn er dann rausgeht, stolpert er über die Fans

die im Hausflur auf ihn warten

er setzt sich dazu, bemalt Arme und Beine

und verteilt seine Hochglanzkarten

und in den Kneipen haut man ihm auf die Schulter

so daß sie ihm fast bricht

doch er weiß, wie das gemeint ist

und deshalb weint er nicht

Manchmal träumt er, er wär wie früher

ein Mister Nobody

und er streunt durch die Gegend

und hängt rum in dunklen Cafes

und wilden Separees

keiner fragt, wer er ist, selbst wenn er dreist

der Serviererin in das Strumpfband beißt

er wär ein Nobody, ein Mister Nobody

Er fragt sich schon bei mancher Frau

die ihm so unterkam

war es sein Name, der Ruhm, die Kohle

oder war es sein privater Charme?

Und manche große Liebe ergab sich leider nicht

denn hinter all den Postern

sahen sie nie sein echtes Gesicht

Manchmal träumt er, er wär wie früher

ein Mister Nobody

und er streunt durch die Gegend

und hängt rum und schläft im Stadtpark

keiner fragt, wer er ist, selbst wenn er kühn

sein Lasso nach dem Mond schmeißt

um den runterzuziehn

er wär ein Nobody, ein Mister Nobody

Er hätte sicher nicht ganz so viele Freunde

doch falsche Freunde gibt es sowieso zuviel

vielleicht nur einen, der total zu ihm hält

mit dem er die Welt auf den Kopf stellt

er wär ein Nobody, ein Mister Nobody

Вранці близько трьох десятої години

Я прокинусь

і я візьму пачку морозива

покласти в рот для сніданку

Я щасливий і знову позіхаючи

а потім я хихикаю про себе

тому що газета повторює це

який я поганий хлопець

це життя на срібному блюді

в оточенні камер, на залі для презентацій

і я думаю собі: «Сьогодні я краще залишуся в ліжку».

Потім, коли він виходить, він спотикається об фанатів

чекає на нього в коридорі

він сідає, малює руки і ноги

і роздає свої глянцеві картки

а в ґратах його плескають по плечу

так що це ледь не зламало його

але він знає, що це означає

і тому він не плаче

Іноді йому сниться, що він такий, як раніше

містер ніхто

і він блукає по території

і тусується в темних кав'ярнях

і дикі будки

ніхто не питає, хто він, навіть якщо він сміливий

кусає підв'язку офіціантки

він був би ніким, містером ніким

Він уже цікавиться деякими жінками

що йому натрапило

це було його ім’я, слава, гроші

чи це був його особистий шарм?

А деяких великих кохань, на жаль, не було

тому що за всіма плакатами

вони ніколи не бачили його справжнього обличчя

Іноді йому сниться, що він такий, як раніше

містер ніхто

і він блукає по території

і тусується та спить у міському парку

ніхто не питає, хто він, навіть якщо він сміливий

кидає ласо на місяць

щоб потягнути його вниз

він був би ніким, містером ніким

У нього точно не було б стільки друзів

але фальшивих друзів забагато

можливо, лише той, хто повністю залишається з ним

якими він перевертає світ

він був би ніким, містером ніким