Воскресение - Тёплая Трасса

Кто бы хранил мне яркую душу,

Кто бы сказал: перед смертью не трушу!

Если б не пела сила моя,

Ночь не на небе,

Ночь на земле — это я.

Что ж берега затуманены слезно,

Там, в глубине, высоко и серьезно,

В полном разгаре вечного дня

Звездочка в небе,

Звездочка в небе Кремля.

Или вас бабушки не научили

Смыслу покоя в слове Мужчины,

Добрая льдинка в лице января,

Мир — это жажда,

Мир — это жажда огня.

Мне моя смерть диктовала раскаты,

Вот, мы одни и легки и крылаты,

Святы мои вечера!

Завтра — сегодня,

Завтра — сегодня — вчера.

Вы не скулите, добрые люди,

Смерть — это пыль на серебряном блюде,

Жизнь — это подвиг для мотылька,

Жизнь — это подвиг,

Жизнь — это смех ветерка.

Крестики-нолики, мысли любые,

Яркие тени, тени вставные,

Что тебе снилось, наша заря?

Солнце скрывалось,

Солнце скрывалось не зря.

Вот мы одни с бесконечной страною,

То, чего нет, я уже не открою,

Я не скучаю, помню Россию,

Я верю в Настю-Анастасию,

Здраствуй, родная,

Здраствуй, родная моя.

Хто би зберігав мені яскраву душу,

Хто сказав би: перед смертю не трушу!

Якщо б не співала моя сила,

Ніч не на небі,

Ніч на землі — це я.

Що ж береги затуманені слізно,

Там, у глибині, високо і серйозно,

У повному розпалі вічного дня

Зірочка в небі,

Зірочка в небі Кремля.

Або вас бабусі не навчили

Сенсу спокою в слові Чоловіки,

Добра крижинка в лиці січня,

Світ— це спрага,

Світ - це жага вогню.

Мені моя смерть диктувала гуркіт,

Ось, ми одні й легкі й крилаті,

Святі мої вечори!

Завтра — сьогодні,

Завтра - сьогодні - вчора.

Ви не скулите, добрі люди,

Смерть - це пил на срібному блюді,

Життя - це подвиг для метелика,

Життя - це подвиг,

Життя - це сміх вітерця.

Хрестики-нуліки, думки будь-які,

Яскраві тіні, тіні вставні,

Що тобі снилося, наша зоря?

Сонце ховалося,

Сонце ховалося недаремно.

Ось ми одні з нескінченною країною,

Те, чого немає, я вже не відкрию,

Я не нудьгую, пам'ятаю Росію,

Я вірю в Настю-Анастасію,

Привіт, рідна,

Привіт, рідна моя.