Город - Тёплая Трасса

А город меняет маски и путает предсказания,

Во имя любимой сказки меняя свое название.

Он верует в каждый вечер, он жаждет лихой погони,

Он прыгает мне на плечи, он просится мне в ладони.

Город выбрал меня,

Город выбрал меня,

Город…

Город…

Город выбрал меня,

Город выбрал меня,

Город…

Город…

Мой город играет честно, он жмет на гашетку плотно,

Ему в пустоте не тесно, ему в пустоте свободно.

Он жертвует парашютом, он страшен в своем ударе,

Его дурака надули, покуда мы с ним играли.

Город выбрал меня,

Город выбрал меня,

Город…

Город…

Город выбрал меня,

Город выбрал меня,

Город…

Город…

Замолит, тревога слезы внезапного поколения,

Как имя вселенской прозы сияет мое воскресенье.

Дожрет себя дохлый голод, любовь подменив собою,

Пока онемевший город является пустотою.

Город выбрал меня,

Город выбрал меня,

Город…

Город…

Город выбрал меня,

Город выбрал меня,

Город…

Город…

А місто змінює маски і плутає передбачення,

В ім'я улюбленої казки змінюючи свою назву.

Він вірує в кожного вечора, він прагне лихої погоні,

Він стрибає мені на плечі, він проситься мені в долоні.

Місто вибрало мене,

Місто вибрало мене,

Місто…

Місто…

Місто вибрало мене,

Місто вибрало мене,

Місто…

Місто…

Моє місто грає чесно, воно тисне на гашетку щільно,

Йому в порожнечі не тісно, ​​йому в порожнечі вільно.

Він жертвує парашутом, він страшний у своєму ударі,

Його дурня надули, поки ми з ним грали.

Місто вибрало мене,

Місто вибрало мене,

Місто…

Місто…

Місто вибрало мене,

Місто вибрало мене,

Місто…

Місто…

Замолить, тривога сльози раптового покоління,

Як ім'я вселенської прози сяє моя неділя.

Дожере себе дохлий голод, любов підмінивши собою,

Поки оніміле місто є порожнечею.

Місто вибрало мене,

Місто вибрало мене,

Місто…

Місто…

Місто вибрало мене,

Місто вибрало мене,

Місто…

Місто…