Скрип - Тёплая Трасса

Скрип открываемх глаз

На петлях любви

Перед версией смерти

Черной луны, беззащитной луны…

А я, я все смотрю на закат

Гениальной игры

На раскроеных трубах

Этой поры.

Веселой поры…

И снова прямо в лицо мне ветер гонит листву

Моих непрошеных дней в моем сожженом лесу…

Из всех моих же теней опять поет в темноту

И я почуствую кровь, поймав ее налету…

Скрип опустошенной толпы

На поле тайных боев

За право лысых высот

Моих несказанных слов, и нерассказанных снов…

А я, я все смотрю на восход

Этих черных цветов

Будто петли отдушин

Летевших птенцов, прозревших слепцов…

И снова снег до утра и скрип открытых дверей

И стук последних часов в тот день по крыше моей…

И середину груди порвет напором людей,

Но свет погасшей луны проходит где-то левей.

Где-то левей…

Скрип відкритих очей

На петлях кохання

Перед версією смерті

Чорного місяця, беззахисного місяця.

А я, я все дивлюся на захід сонця

Геніальні ігри

На розкроєних трубах

Цієї пори.

Веселої пори.

І знову прямо в обличчя мені вітер жене листя

Моїх непрошених днів у моєму спаленому лісі…

З усіх моїх тіней знову співає в темряву

І я відчую кров, спіймавши її нальоту…

Скрип спустошеного натовпу

На поле таємних боїв

За право лисих висот

Моїх невимовних слів, і нерозказаних снів…

А я, я все дивлюся на схід

Цих чорних кольорів

Наче петлі віддушин

Пташенят, що пролетіли, прозрілих сліпців.

І знову сніг до ранку та скрип відкритих дверей

І стук останніх годин у той день по даху моєму…

І середину грудей порве натиском людей,

Але світло погаслого місяця проходить десь лівіше.

Десь лівіше…