Клен - Тёплая Трасса

Вспоминай в себе Огонь,

Вспоминай, сердечный мой,

Как сияют небеса

Под пречистою луной.

Обнаруженный просвет,

Открывающийся вид,

Да!

поет душа в ответ

И сама домой летит.

Царица жизнь

И вот он ты,

Стоишь как сам не свой,

Умри за жизнь

И небосклон

Склонится пред тобой.

Клен ты мой опавший,

Клен заледенелый,

С ветрами игравший

Ты в рубашке белой,

Ты очнись, воскресни,

Обернись мне Божьим,

Светлым словно песня,

Словно жизнь, хорошим.

Вспоминай в себе Слезу,

Вспоминай, родной ты мой,

Принимай свою грозу

Веселящейся рекой,

Да сияешь ты в веках

Каплей солнечной крови,

Что живет в живых сердцах

Вечным подвигом любви

Царица жизнь

И вот он ты,

Стоишь как сам не свой,

Умри за жизнь

И небосклон

Склонится пред тобой.

Клен ты мой опавший,

Клен заледенелый,

С ветрами игравший

Ты в рубашке белой,

Ты очнись, воскресни,

Обернись мне Божьим,

Светлым словно песня,

Словно жизнь, хорошим.

За последним снегом

Одряхлевшей вьюги,

За смертельным смехом

Довоенной муки,

В оживленном свете

Пусть проснется спящий

И утихнет ветер,

Смертью нам грозящий

Згадуй в собі Вогонь,

Згадуй, сердешний мій,

Як сяють небеса

Під пречистою місяцем.

Виявлений просвіт,

Відкривається,

Так!

співає душа у відповідь

І сама додому летить.

Цариця життя

І ось він ти,

Стоїш як сам не свій,

Помри за життя

І небосхил

Схилиться перед тобою.

Клен ти мій опалий,

Клен заледенілий,

З вітрами грав

Ти в сорочці білої,

Ти очнуся, воскресни,

Обернися мені Божим,

Світлим немов пісня,

Неначе життя, добрим.

Згадуй у собі Сльозу,

Згадуй, рідний ти мій,

Приймай свою грозу

Річкою, що веселиться,

Так сяєш ти у віках

Краплі сонячної крові,

Що живе в живих серцях

Вічним подвигом кохання

Цариця життя

І ось він ти,

Стоїш як сам не свій,

Помри за життя

І небосхил

Схилиться перед тобою.

Клен ти мій опалий,

Клен заледенілий,

З вітрами грав

Ти в сорочці білої,

Ти очнуся, воскресни,

Обернися мені Божим,

Світлим немов пісня,

Неначе життя, добрим.

За останнім снігом

Застарілої завірюхи,

За смертельним сміхом

Довоєнного борошна,

У жвавому світлі

Нехай прокинеться сплячий

І вщухне вітер,

Смертю нам загрожує