Рок-н-ролл надувает наши паруса - Тринадцатое созвездие

Ты с ним знаком, я знаком, ну а кто не знаком?

Он тридцать лет и три года служил дураком,

Имел гуся, порося да перину с женой,

И два рога, как у лося, возвращались домой.

Ты с ним знаком, я знаком, ну а кто не знаком?

Он тридцать лет и три года прожил дураком.

Ну а потом?

Суп с котом!

Как ошпаренный бес,

Он подпалил ночью дом и отправился в лес.

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

А значит, есть еще здесь чудеса!

Ты с ней знаком, я знаком, ну а кто не знаком?

Разинув пасть, как дракон, жена пустилась вдогон,

Приготовив загон и вырвав кол у плетня,

Да заблудилась и в чаще блудилась три дня.

Она ползла словно уж, она кралась точно рысь,

Ах как ей нужен был муж - перегрызть ему жизнь.

И по утру, когда мрак опустился в овраг,

Чуть не рехнулась, увидя, что сделал Дурак.

На поляне среди тех поганых болот,

Словно лебедь стоял, клюв задрав на восход,

Белоснежный корабль, подняв якоря,

А на крыльях его занималась заря!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

А значит, есть еще здесь чудеса!

От страха пятясь как рак, кричала баба крестясь:

"Куда ты, мать твою так, Дурак, меня не спросясь?!"

И он сказал ей: "Туда, куда не знаю и сам!"

И свой летучий корабль поднял к небесам!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

Рок-н-ролл надувает наши паруса!

А значит, есть еще здесь чудеса!

Ти з ним знайомий, я знайомий, ну а хто не знайомий?

Він тридцять років і три роки служив дурнем,

Мав гусака, порося та перину з дружиною,

І два роги, як у лося, поверталися додому.

Ти з ним знайомий, я знайомий, ну а хто не знайомий?

Він тридцять років і три роки прожив дурнем.

Ну, а потім?

Суп із котом!

Як ошпарений біс,

Він підпалив уночі будинок і вирушив у ліс.

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Отже, є ще тут дива!

Ти з нею знайомий, я знайомий, ну а хто не знайомий?

Роззявивши пащу, як дракон, дружина пустилася навздогін,

Приготувавши загін і вирвавши кол у тину,

Та заблукала і в гущавині блудила три дні.

Вона повзла ніби вже, вона кралася як рись,

Ах, як їй потрібен був чоловік - перегризти йому життя.

І вранці, коли морок опустився в яр,

Ледве не збожеволіла, побачивши, що зробив Дурень.

На галявині серед тих поганих боліт,

Немов лебідь стояв, дзьоб задер на схід,

Білий корабель, піднявши якоря,

А на крилах його займалася зоря!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Отже, є ще тут дива!

Від страху задкуючи як рак, кричала баба хрестячись:

"Куди ти, мати твою так, Дурень, мене не спитаючи?!"

І він сказав їй: "Туди, куди не знаю і сам!"

І свій летючий корабель підняв до неба!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Рок-н-рол надуває наші вітрила!

Отже, є ще тут дива!