The Foggy Dew - Tommy Makem

It was down the glen one Easter morn, to a city fair rode I

There Ireland’s lines of marching men, in squadron passed me by

No pipes did hum or no battle drum did sound its dread tattoo

But, the Angelus bell o’er the Liffey swell, rang out in the Foggy Dew

Right proudly high over Dublin town, they hung out the flag of war

For, 'twas better to die 'neath an Irish sky than at Suvla or Sud El Bar

And from the plains of Royal Meath, strong men came hurrying through

While Brittania’s sons with their long range guns, sailed in by the Foggy Dew

'Twas England bade our wild geese go that small nations might be free

But, their lonely graves are by Suvla’s waves on the fringe of the grey North

Sea

Oh, had they died by Pearse’s side, or fought with Valera true

Their graves we’d keep where the Fenians sleep, 'neath the hills of the Foggy

Dew

The bravest fell and the sullen bell rang mournfully and clear

For those who died that Easter tide in the springing of the year

And the world did gaze in deep amaze at those fearless men and true

Who bore the fight that freedom’s light might shine through the Foggy Dew

Одного пасхального ранку це було внизу по долині, я їхав на міський ярмарок

Там ірландські шеренги маршируючих людей в ескадрильї пройшли повз мене

Жодні труби не дзижчали, або жоден бойовий барабан не звучав як страшне татуювання

Але дзвіночок Ангела на хвилі Ліффі пролунав у Туманній росі

Прямо високо над Дубліном вони вивісили прапор війни

Бо краще було померти під ірландським небом, ніж у Сувлі чи Суд Ель Бар

А з рівнин Роял-Міту поспішали сильні люди

У той час як сини Брітанії зі своїми далекобійними гарматами припливли туманною росою

Англія закликала наших диких гусей піти, щоб малі нації були вільними

Але їхні самотні могили біля хвиль Сувли на краю сірої Півночі

Море

О, якби вони загинули на боці Пірса чи билися з Валерою, правда

Їхні могили ми зберігали б там, де сплять феніани, «під пагорбами Туманних»

Роса

Упали найхоробріші і сумно й ясно продзвенів похмурий дзвін

Для тих, хто помер під час Великоднього припливу навесні року

І світ з глибоким подивом дивився на тих безстрашних і правдивих людей

Хто виніс боротьбу за те, щоб світло свободи сяяло крізь Туманну Росу