Монетка - TOF

Я даже помню, как подсадил тебя на рэп,

Играла ТГК, ты подхватывала бэк,

А что сейчас играет у твоего мудака

Сборник «М1», или группа «Nikita»?

Таки да, я по ходу был прав,

Он веселый как удав, шутки хоть куда.

Время не вода, но точно быстрее улитки.

Меняем города, пропадают улыбки.

А я хожу пахать и поливаю вазоны,

Читаю музон и телефон мой снова не в зоне.

Ты хотела научить меня жить,

Неумела дорожить, но любила много лжи.

Я дарил любовь, а ты в спину ножи,

Теперь падаешь сама считая этажи,

Развяжи комок, который собрала,

Потом кричи то, что мне ты никогда не врала.

Тихо капала слеза, время не вернуть назад,

Раньше девочкой была, теперь манекен с деньгами.

Тихо капала слеза, время не вернуть назад,

Раньше девочкой была, теперь манекен с деньгами.

А у меня без тебя красивая спальня —

На столе китайский чай, в углу стоит пальма.

И я могу просыпаться с улыбкой,

Ведь я не продавал свои чувства ради кредитки.

Не и исправится она, Миша Крупин пел,

Не исправилась она — натворила дел.

Хотел прилетел, хотел улетел.

Ночи две, три — это просто сплетение тел.

А у меня жизнь поярче, скоро в Карпаты.

Братья, тусим, лыжи в прокате и хаты.

От любви до ненависти как рукой подать,

Ниче сложного, просто поменять кровать.

Потом ищите и кричите,

Ну как ты, Андрей, мое сердце не стакан,

Чтобы разбивать и клеить,

В дорогих клубах дешевые дамы,

Должно быть стыдно за такую дочь твоей маме.

Тихо капала слеза, время не вернуть назад,

Раньше девочкой была, теперь манекен с деньгами.

Тихо капала слеза, время не вернуть назад,

Раньше девочкой была, теперь манекен с деньгами.

Я навіть пам'ятаю, як підсадив тебе на реп,

Грала ТГК, ти підхоплювала бек,

А що зараз грає у твого мудака

Збірка «М1», чи гурт «Nikita»?

Такі так, я по ходу мав рацію,

Він веселий, як удав, жарти хоч куди.

Час не вода, але точно швидше за равлика.

Змінюємо міста, пропадають посмішки.

А я ходжу орати і поливаю вазони,

Читаю музон та телефон мій знову не в зоні.

Ти хотіла навчити мене жити,

Невміла дорожити, але любила багато брехні.

Я дарував кохання, а ти в спину ножі,

Тепер падаєш сама рахуючи поверхи,

Розв'яжи грудку, яка зібрала,

Потім кричи те, що мені ти ніколи не брехала.

Тихо капала сльоза, час не повернути назад,

Раніше дівчинкою була, тепер манекен із грошима.

Тихо капала сльоза, час не повернути назад,

Раніше дівчинкою була, тепер манекен із грошима.

А в мене без тебе гарна спальня.

На столі китайський чай, у кутку стоїть пальма.

І я можу прокидатися з усмішкою,

Адже я не продавав своїх почуттів заради кредитки.

Не й виправиться вона, Михайло Крупін співав,

Чи не виправилася вона — наробила справ.

Хотів прилетів, хотів відлетіти.

Вночі дві, три - це просто сплетіння тіл.

А в мене життя яскравіше, незабаром у Карпати.

Брати, тусим, лижі у прокаті та хати.

Від любові до ненависті як рукою подати,

Нічого складного, просто поміняти ліжко.

Потім шукайте і кричіть,

Ну як ти, Андрію, моє серце не склянка,

Щоб розбивати та клеїти,

У дорогих клубах дешеві пані,

Має бути соромно за таку дочку твоєї мами.

Тихо капала сльоза, час не повернути назад,

Раніше дівчинкою була, тепер манекен із грошима.

Тихо капала сльоза, час не повернути назад,

Раніше дівчинкою була, тепер манекен із грошима.