Листья - TOF

Ночь, город замолчит, сердце застучит,

Струны забринчат, загорят фонари,

Бессонница — моя сестра, я уже привык,

Но не хватает тебя.

Хотябы день;

Хотя бы рядом твою тень, как в тот октябрь.

Мне не хватает тяги твоей.

Закрыв глаза мы умели летать высоко над домами.

Что ж это с нами, выдь прожито было так много,

Раньше делились с нами, сейчас на осколки, ни слова.

Словно не мы это, устали «мы» наши,

Я не устану, не оставлю и наверстаю всё то

Что когда-то в прошлом успели потерять,

Нарочно или нет уже наплевать мне,

Обнять тебя необходимо,

Необходимо мне тебя обнять.

Припев:

Листья падали, двигали числа.

Я не спал и писал музыкой письма,

Закрывая, листал в голове слайды.

Отвуская — верил откроешь двери однажды.

Листья падали, двигали числа.

Я не спал и писал музыкой письма,

Закрывая, листал в голове слайды.

Отвуская — верил откроешь двери однажды.

И я, как волк мог сутками сторожить у окна,

Чтобы чем-то дорожить — нам нужно потерять сперва.

Над головою будто капля горела Луна…

Ла-па-па-па-па…

Снова замолчит мой город и подарид повод

Растопить этот холод и провести к твоему сердцу провод.

Струны, соло, я на стуле слово за словом рисую

Рифмы тасуя тоскую.

Что-то терзает внутри, не позволяет дышать.

Может набрать, а может позже — диалог опять

С самим собой веду;

имей ввиду,

Из виду не пропаду — горы сверну, найду пути.

Только моргни — вокруг загоряться огни,

Мне нужна ты, ведь без тебя не умею летать,

Обнять тебя необходимо,

Необходимо мне тебя обнять.

Припев:

Листья падали, двигали числа.

Я не спал и писал музыкой письма,

Закрывая, листал в голове слайды.

Отвуская — верил откроешь двери однажды.

Листья падали, двигали числа.

Я не спал и писал музыкой письма,

Закрывая, листал в голове слайды.

Отвуская — верил откроешь двери однажды.

Ніч, місто замовкне, серце застукає,

Струни забринчать, загорять ліхтарі,

Безсоння - моя сестра, я вже звик,

Але не хватає тебе.

Хоча б день;

Хоч би поруч твою тінь, як у той жовтень.

Мені не вистачає тяги твоєї.

Заплющивши очі ми вміли літати високо над будинками.

Що ж це з нами, то прожито було так багато,

Раніше ділилися з нами, зараз на осколки,ні слова.

Наче не ми це, втомилися «ми» наші,

Я не втомлюся, не залишу і надолужу все те

Що колись у минулому встигли втратити,

Навмисне чи ні вже наплювати мені,

Обійняти тебе необхідно,

Потрібно мені тебе обійняти.

Приспів:

Листя падали, рухали числа.

Я не спав і писав музикою листи,

Закриваючи, гортав у голові слайди.

Отвуська — вірив відчиниш двері одного разу.

Листя падали, рухали числа.

Я не спав і писав музикою листи,

Закриваючи, гортав у голові слайди.

Отвуська — вірив відчиниш двері одного разу.

І я, як вовк міг цілодобово сторожити біля вікна,

Щоб чимось дорожити — нам треба втратити спершу.

Над головою наче крапля горіла Місяць.

Ла-па-па-па-па…

Знов замовкне моє місто і подарид привід

Розтопити цей холод і провести до твоєму серцю провід.

Струни, соло, я на стільці слово за словом малюю

Рифми тасуя тугу.

Щось терзає всередині, не дозволяє дихати.

Може набрати, а може пізніше — діалог знову

З самим собою веду;

май на увазі,

З виду не пропаду — гори згорну, знайду шляхи.

Тільки моргні — навколо загорятимуться вогні,

Мені потрібна ти, адже без тебе не вмію літати,

Обійняти тебе необхідно,

Потрібно мені тебе обійняти.

Приспів:

Листя падали, рухали числа.

Я не спав і писав музикою листи,

Закриваючи, гортав у голові слайди.

Отвуська — вірив відчиниш двері одного разу.

Листя падали, рухали числа.

Я не спав і писав музикою листи,

Закриваючи, гортав у голові слайди.

Отвуська — вірив відчиниш двері одного разу.