На память - Стольный Град, TOF, Михалыч

Рисуем грустные улыбки на минах, как мило.

И что ни слово так мимо, снова всё мимо.

Мне бы не хватило без тебя и всех денег мира.

Но отключи нас от питания или реанимируй.

Помню то, о чем хотела, но боялась спросить.

И когда засыпала на моих коленях в такси.

Ты думала, я не готов и чуть не отшила.

А я думал лишь о том, какая же ты красивая.

Ты моя фобия, мания, хобби, мафия.

Засыпает город, просыпается магия.

Ты моя погоня, пятая симфония агоний.

Мы утонули в алкоголе твоих аллегорий.

Мы шли всегда с тобой немного не в ногу.

Но от упреков и пороков в дорогу.

Таская сумки от порога к порогу.

Если твои руки как цепи, то к черту свободу.

Припев: х2

Меня к тебе так и тянет.

Я думал, хуже не станет.

Перестань меня ранить.

Давай нарисуем улыбки на память.

Если любовь это тюрьма, на свободе не проще.

Одинок по вечерам, пустая жилплощадь.

Каждая ночь тянется вечность, выключен свет.

Я хожу по лабиринту, где выхода нет.

Согласен, я перегибал, прости за мою ревность.

И часто кочевал, где попадя, забыв про трезвость.

Быт нас поедал, рутина ушла в бесконечность.

И хоть ты меня разлюбила, спасибо за честность.

Стояли на своем упрямо, тем же загнав себя в яму.

Строили счастье, устроили драму.

Хотела сделать перерыв, как в фильме на рекламу.

Но наяву это обрыв, меня роняют скалы.

Твой силуэт перед глазами замер как картина.

Но я художник, что без музы рисовать не в силах.

В итоге все холсты пусты, не тронуты чернила.

Сама ушла, меня таки не отпустила.

Припев:

Меня к тебе так и тянет.

Я думал, хуже не станет.

Перестань меня ранить.

Давай нарисуем улыбки на память.

Малюємо сумні посмішки на мінах, як мило.

І що ні слово так повз, знову все повз.

Мені би не вистачило без тебе і всіх грошей світу.

Але відключи нас від харчування або реанімуй.

Пам'ятаю те, про що хотіла, але боялася запитати.

І коли засипала на моїх колінах в таксі.

Ти думала, я не готовий і трохи не відшила.

А я думав лише про тому, яка ж ти красива.

Ти моя фобія, манія, хобі, мафія.

Засинає місто, прокидається магія.

Ти моя погоня, п'ята симфонія агоній.

Ми потонули в алкоголі твоїх алегорій.

Ми йшли завжди з тобою трохи не в ногу.

Але від докорів і пороків у дорогу.

Тягаючи сумки від порога до порога.

Якщо твої руки як ланцюги, то до біса свободи.

Приспів: х2

Мене до тебе так і тягне.

Я думав, гірше не стане.

Перестань мене поранити.

Давай намалюємо посмішки на пам'ять.

Якщо любов це в'язниця, на волі не простіше.

Одинокий по вечірах, порожня житлоплоща.

Кожної ночі тягнеться вічність, вимкнено світло.

Я ходжу лабіринтом, де виходу немає.

Згоден, я перегинав, вибач за мою ревнощі.

І часто кочував, де потрапивши, забувши про тверезість.

Побут нас поїдав, рутина пішла в безкінечність.

І хоч ти мене розлюбила, дякую за чесність.

Стояли на своєму вперто, тим самим загнавши себе в яму.

Будували щастя, влаштували драму.

Хотіла зробити перерву, як у фільмі на рекламу.

Але наяву це обрив, мене роняють скелі.

Твій силует перед очима завмер як картина.

Але я художник, що без музи малювати не в силах.

У результаті всі полотна порожні, не зачеплені чорнило.

Сама пішла, мене таки не відпустила.

Приспів:

Мене до тебе так і тягне.

Я думав, гірше не стане.

Перестань мене поранити.

Давай намалюємо посмішки на пам'ять.