Животный мир - Стольный Град, YARMAK, Marty

Мой мир не Crazy Jungle, мой мир — Дремучий лес,

И если не туда полез, не жди поляны для чудес.

В зверей вселился бес: лиса съедает волка,

Прыгают белки, ходит страх, медведь залез на елку.

Добрые звери тут пропали даже с Красной книги,

Мир мой катится ко дну и все забыли суть религий.

Святое умерло остался лишь последний шанс,

Природа, Библия, закон планеты, мировой баланс.

Как Бурлаки на Волге, тянем рабские канаты,

Дарвин и не мог подумать, что вернутся все приматам.

Мир загоняет в клетку и тебе уже не спрятаться.

Функция мозга — две задачи только: жрать и трахаться.

Смотрю на дикие глаза и меня прямо аж воротит, братик,

Кто тебе сказал, что лучше жить в этом болоте.

Эра новых правил, новых нравов, что с нами будет в дальнейшем?

Выживет не самый сильный, выживет мудрейший.

Припев (х2):

Прыгаем с ветки на ветку мы,

Будни по другую сторону клетки.

Мир животных инстинктов на грани,

Вот так посмеялся Дарвин над нами.

А что такое человек — я и понял не сразу,

Только лишь после того, как плотно пустив метастазы.

Система засела в мозгу вместе со злобой и скукой.

Мои поступки стали вдруг под стать этому миру.

Борись, лидируй!

Смотри, только не вниз с обрыва.

Порыва головной коры скрыли другие миры вам,

А я без чувств, но просыпаюсь каждый раз в постели,

Опять ищу где мои щупальца и крылья делись.

Я пленник лени в эпоху живых привидений,

Мне приводили не те доводы не тех стремлений.

Людей тянули за собой, но нити рвались

Из-за перебоев с адекватностью мнительных лиц.

Оставь в себе все поговорки про того, кто платит.

Я отказался от полета к раскаленной лампе.

Хоть так живу один, как волки, но не волк для братьев

И не давал пятуль холодной полосатой лапе.

Припев (х2):

Прыгаем с ветки на ветку мы,

Будни по другую сторону клетки.

Мир животных инстинктов на грани,

Вот так посмеялся Дарвин над нами.

Я каждый день в лодке с голодным тигром,

Здесь кино в прямом эфире, уровень жизни — пиздец.

Все повторяется, как День Сурка, мы видим верик

И казалось бы, что цель близка, но режиссер не верит.

Дороже золота тут каждая слеза на вес,

Играем заново, приподнимая занавес.

Всегда замес, сколько бы не продали мест.

Каждый второй в зале при галстуке вчера с лианы слез.

Не выходить с образа даже в антракте, мы строго вниз,

Пока акулы шоубиза набивают животы на бис,

Лапая за жопы смазливых псевдо-актрис,

Потом пиарят их на даче, теперь уже светских львиц.

Так решаются дела — тут пузатому все по блату,

Так заламывают руки нам цепкие лапы папы.

Незнакомый смех за кадром — ты как герой ситкома.

Их внутренний животный мир стал тебе в горле комом.

Припев (х2):

Прыгаем с ветки на ветку мы,

Будни по другую сторону клетки.

Мир животных инстинктов на грани,

Вот так посмеялся Дарвин над нами.

Мій світ не Crazy Jungle, мій світ — Дрімучий ліс,

І якщо не туди поліз, не чекай галявини для чудес.

У звірів вселився біс: лисиця з'їдає вовка,

Стрибають білки, ходить страх, ведмідь заліз на ялинку.

Добрі звірі тут пропали навіть із Червоної книги,

Світ мій котиться до дна і всі забули суть релігій.

Святе померло залишився лише останній шанс,

Природа, Біблія, закон планети, світовий баланс.

Як Бурлаки на Волзі, тягнемо рабські канати,

Дарвін і не міг подумати, що повернуться всі приматам.

Світ заганяє в клітину і тобі вже не сховатися.

Функція мозку - дві задачі тільки: жерти і трахатись.

Дивлюся на дикі очі і мене прямо аж воротить, братику,

Хто тобі сказав, що краще жити в цьому болоті.

Ера нових правил, нових звичаїв, що з нами буде в подальшому?

Виживе не найсильніший, виживе наймудріший.

Приспів (х2):

Стрибаємо з гілки на гілки ми,

Будні по інший бік клітини.

Світ тварин інстинктів на межі,

Ось так посміявся Дарвін з нас.

А що така людина — я і зрозумів не відразу,

Тільки після того, як щільно пустивши метастази.

Система засіла в мозку разом зі злобою і нудьгою.

Мої вчинки стали раптом під стать цьому світові.

Борисе, лідируй!

Дивись, тільки не вниз з обриву.

Пориви головної кори приховали інші світи вам,

А я без почуттів, але прокидаюся щоразу в ліжка,

Знову шукаю де мої щупальця і ​​крила поділися.

Я бранець ліні в епоху живих привидів,

Мені наводили не ті докази не тих прагнень.

Людей тягли за собою, але нитки рвалися

Через перебої з адекватністю недовірливих осіб.

Залиш у собі всі приказки про того, хто платить.

Я відмовився від польоту до розпеченої лампи.

Хоч так живу один, як вовки, але не вовк для братів

І не давав п'ятуль холодної смугастої лапі.

Приспів (х2):

Стрибаємо з гілки на гілки ми,

Будні по інший бік клітини.

Світ тварин інстинктів на межі,

Ось так посміявся Дарвін з нас.

Я кожний день у човні з голодним тигром,

Тут кіно в прямому ефірі, рівень життя - пиздець.

Все повторюється, як День Сурока, ми бачимо верік

І здавалося би, що мета близька, але режисер не вірить.

Дорожче за золото тут кожна сльоза на вагу,

Граємо наново, піднімаючи завісу.

Завжди заміс, скільки не продали місць.

Кожен другий у залі при краватці вчора з ліани сліз.

Не виходити з образу навіть в антракті, ми строго вниз,

Поки акули шоубізу набивають животи на біс,

Лапаючи за жопи гарненьких псевдо-актрис,

Потім піарять їх на дачі, тепер уже світських левиць.

Так вирішуються справи — тут пузатому все за благом,

Так заламують руки нам чіпкі лапи тата.

Незнайомий сміх за кадром — ти як герой ситкому.

Їхній внутрішній тваринний світ став тобі в горлі комом.

Приспів (х2):

Стрибаємо з гілки на гілки ми,

Будні по інший бік клітини.

Світ тварин інстинктів на межі,

Ось так посміявся Дарвін з нас.