Стоп! - Тимур Родригез

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пусто…

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пусто…

Та, кем ты была, её больше нет.

И на вопрос «Как же вышло так?»

Глупо искать ответ.

Если честно, тебя нет, с кем ты?

Мне интересно, но я иду дальше.

И без тебя так легко.

Ты здесь и хочешь, чтобы было, как раньше.

Но мне уже глубоко, всё.

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пусто…

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пусто…

Та, кем ты была, её не вернуть.

Не надо даже пытаться, у меня новый путь.

И я уже не срулю.

В желтую краску, уже не твою.

Но я иду дальше.

И без тебя так легко, о-о.

Ты здесь и хочешь, чтоб было, как раньше.

Но мне уже глубоко, всё.

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пусто…

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пустота…

Теперь уже абсолютно точно.

Больше ничего личного.

Ты уже в прошлом, я не преувеличиваю.

Всё как обычно, всегда виноваты оба.

Не переживай, это не смертельно.

Ведь это не любовь до гроба.

Не ты первая, не ты последняя на пути.

Я столько раз тебя пытался отпустить.

Теперь спокойно говорю тебе, прощай, прости.

И каждый новый день, день независимости.

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пусто…

Стоп, хватит, я устал.

Сожалеть даже не думал.

Вспоминать перестал.

Пуленепробиваемый.

На сердце металл.

И пусть так.

До тех пор пока внутри пустота…

Стоп, хватит…

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

До того часу поки всередині порожньо…

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

До того часу поки всередині порожньо…

Та, ким ти була, її більше немає.

І на питання «Як же вийшло так?»

Безглуздо шукати відповідь.

Якщо чесно, тебе немає, з ким ти?

Мені цікаво, але я йду далі.

І без тебе так легко.

Ти тут і хочеш, щоб було, як раніше.

Але мені вже глибоко, все.

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

До того часу поки всередині порожньо…

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

До того часу поки всередині порожньо…

Та, ким ти була, її не повернути.

Не треба навіть намагатися, у мене новий шлях.

І я уже не срулю.

У жовту фарбу, вже не твій.

Але я йду далі.

І без тебе так легко, о-о.

Ти тут і хочеш, щоб було, як раніше.

Але мені вже глибоко, все.

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

До того часу поки всередині порожньо…

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

Досі поки всередині порожнеча…

Тепер уже абсолютно точно.

Більше нічого особистого.

Ти вже в минулому, я не перебільшую.

Все як завжди, винні обидва.

Не переживай, це не смертельно.

Адже це не любов до труби.

Не ти перша, не ти остання на шляху.

Я стільки разів тебе намагався відпустити.

Тепер спокійно говорю тобі, прощай, вибач.

І кожен новий день, день незалежності.

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

До того часу поки всередині порожньо…

Стоп, досить, я втомився.

Жаліти навіть не думав.

Згадувати перестав.

Куленепробивний.

На серце метал.

І нехай так.

Досі поки всередині порожнеча…

Стоп, досить...