Till Solace, She'll Haunt - Through The Eyes Of The Dead

I remember that day and the cloud of uncertainty

That hovered over my head

As I probed the site she once called home

I was left to ponder

Whether death existed beyond those walls

I did not know her

Therefore her life held no importance to me

And if the reaper had claimed her then so it shall be

I’d speak a lie

If I did not admit that I eagerly welcomed her death

For this life is merely a glimpse until our final breathe

The heavy air that carried

The stench of a rotting corpse was quite overwhelming

Her excruciating reek was enough to lure insanity

And if the reaper claimed her, so it shall be

For it was my decomposed body

I have never bared witness to a corpse

How fitting to have met death at the door

I’d speak a lie

If I did not admit that I eagerly welcomed her death

For this life is merely a glimpse until our final breath

The heavy air that carried

The stench of a rotting corpse was quite overwhelming

Her excruciating reek was enough to lure insanity

I fear her ghost will haunt 'til the solace she sought

An end to all her maladies

Her decomposed body

That horrifying, monolithic, withering reek

Seething fumes patiently awaiting their release

From her monstrous, malformed, grotesque, bloating body

It was overwhelming to say the least

She had no kin, no one to share love

May she rest in peace?

An end to all her maladies

But I fear that her ghost will now seek me

I would lie if I did not admit that I welcomed her death

For this life is merely a glimpse until our final breath

Her excruciating reek was enough to lure insanity

Я  пам’ятаю той день і хмару невизначеності

Це зависло над моєю головою

Коли я перевіряв сайт, вона якось подзвонила додому

Мені залишилося подумати

Чи існувала смерть за цими стінами

Я не знав її

Тому її життя для мене не мало значення

І якщо жнець забрала її, то так і буде

Я б сказав неправду

Якби я не визнавав, що з нетерпінням вітав її смерть

Бо це життя — це лише прогляд до нашого останнього подиху

Важке повітря, яке несло

Сморід гнилого трупа був доволі приголомшливим

Її жахливого запаху було достатньо, щоб заманити божевілля

І якщо жнець забрала її, так і буде

Бо це було моє розкладене тіло

Я ніколи не свідчив про труп

Як доречно зустріти смерть біля дверей

Я б сказав неправду

Якби я не визнавав, що з нетерпінням вітав її смерть

Бо це життя — лише прогляд до нашого останнього подиху

Важке повітря, яке несло

Сморід гнилого трупа був доволі приголомшливим

Її жахливого запаху було достатньо, щоб заманити божевілля

Я боюся, що її привид буде переслідувати доти, доки вона шукала розради

Кінець усім її хворобам

Її розкладене тіло

Той жахливий, монолітний, висихаючий запах

Кипить пари терпляче чекаючи їхнього звільнення

Від її жахливого, деформованого, гротескного, роздутого тіла

Це, м’яко кажучи, було приголомшливо

У неї не було ні родичів, ні з ким поділитися любов’ю

Чи може вона спочивати з миром?

Кінець усім її хворобам

Але я боюся, що її привид тепер шукатиме мене

Я б збрехав, якби не визнав, що вітав її смерть

Бо це життя — лише прогляд до нашого останнього подиху

Її жахливого запаху було достатньо, щоб заманити божевілля