Of Mortals, We Once Were - Through The Eyes Of The Dead

As I’m released from the vidcioud grasp of a deadly coma

I feel this worthless life flush away as I accept my fate and lay deaf and a

cold on the slate releasing death’s aroma

I’m drifting towards the light

My spirit rides from its body

I’ve dinally reached the other side only to have my soul denied while it’s

disembodied

Condemned to purgatory elation draws over me in spite of grief

For we shall finally meet as specters claimed by mortality

And whether in dreams or reality, we shall we shall envy life posthumously

Welcome my brother

For we have crossed over to a dark realm of shadows and sorrow

A world where exists no tomorrow

Where those that still breathe shall be harrowed by the phantoms that be

So follow me into this plateau of horrors and we shall proclaim delusive victory

Our lives were not meant to be so in death we conquer defeat

By haunting the living unseen we shall share our misery

We’ll never cease to wander the shades of existence as restless apparition

And only in terror we’ll find ecstasy

On the purest mortal fears we shall feed, in spite of grief

For we shall finally meet as specters claimed by mortality

And whether in dreams or reality, we shall envy life posthumously

Welcome my brother

For we have crossed over to a dark realm of shadows and sorrow

A world where exists no tomorrow

Where those that still breathe shall be harrowed by the phantoms that be

So follow me into this plateau of horrors and we shall proclaim delusive victory

Коли я звільняюся від смертельної коми

Я відчуваю, як це нікчемне життя зливається, як я приймаю свою долю, глухий і

холод на дошці, випускаючи запах смерті

Я пливу до світла

Мій дух сходить з його тіла

Нарешті я перейшов на інший бік лише для того, щоб відрекли свою душу, поки вона є

безтілесний

Приречений на чистилище піднесення охоплює мене, незважаючи на горе

Бо ми нарешті зустрінемося як привиди, яких вимагає смертність

І чи то у сні, чи то в реальності, ми заздримо життю посмертно

Вітаю, мій брат

Бо ми перейшли в темне царство тіней і смутку

Світ, де не існує завтра

Де ті, що ще дихають, будуть терзані фантомами

Тож йдіть за мною на це плато жахів, і ми оголосимо оманливу перемогу

Наше життя не повинно було бути таким, тому в смерті ми перемагаємо поразку

Переслідуючи живих непомітно, ми поділимося нашим нещастям

Ми ніколи не перестанемо блукати в тінях існування, як неспокійна привид

І тільки в жаху ми знайдемо екстаз

Найчистішими смертними страхами ми будемо годуватися, незважаючи на горе

Бо ми нарешті зустрінемося як привиди, яких вимагає смертність

І чи то у сні, чи то в реальності, ми заздримо життю посмертно

Вітаю, мій брат

Бо ми перейшли в темне царство тіней і смутку

Світ, де не існує завтра

Де ті, що ще дихають, будуть терзані фантомами

Тож йдіть за мною на це плато жахів, і ми оголосимо оманливу перемогу