Annabell - The Wolfe Tones

One find day by the old mill stream

There lived this girl and her name was Annabell and she

Lived there with her ma and da

Did this girl and her, her name was Annabell

She was sweet as the flowers in May

'Til one day she ran away from home

And packed her things and took to the road

With the few possessions in a case

She borrowed from a friend

But the neon signs of Dublin made her dizzy for a while

She’s lookin' for the brighter things she’s found there, not her style

She’ll head across the water where she hopes there’s brighter things

This bird has taken wings, she looks for brighter things

For discontenment brings resentment as this girl looks for excitement

In a house on the Old Kent Road

There lived this girl and her name was Annabell

And she lives there in the small abode

In a lonely room and there she’s feeling lost amongst the crowd

And every morning at half past eight

Down she goes through the factory gate and

Clocks her card in the factory hall

And for eight hours, you know, this girl

Puts pickles in a jar

But the neon signs of London made her dizzy for a while

She’s lookin' for the quieter things she’s found there, not her style

She’ll head across the water where she hopes there’s quieter things

This bird has taken wings, she looks for quieter things

For discontentment brings resentment as this girl looks for contentment

La, la la, la la la, la la, la la la, la la, la la la, la la la la la la,

la la la la la, la la la la la, la la la la la

There’s nowhere else like home

Один день знахідок біля річки старого млина

Жила ця дівчина, її звали Аннабель і вона

Жила там із мамою і татом

Зробила ця дівчина і її, її звали Аннабель

Вона була мила, як квіти в травні

Поки одного дня вона не втекла з дому

І зібрала речі й поїхала в дорогу

З кількома речами в корпусі

Вона позичила у подруги

Але неонові вивіски Дубліна викликали у неї запаморочення на деякий час

Вона шукає яскравіші речі, які знайшла там, а не свій стиль

Вона попрямує через воду, де сподівається, що будуть світліші речі

У цієї пташки крила, вона шукає яскравіших речей

Бо невдоволення викликає образу, оскільки ця дівчина шукає хвилювання

У будинку на Олд-Кент-роуд

Жила ця дівчина, її звали Аннабель

І вона живе там, у маленькій обителі

У самотній кімнаті, і там вона почувається втраченою серед натовпу

І щоранку о пів на восьму

Вниз вона йде крізь заводські ворота і

Годинники свою картку в залі фабрики

І вісім годин, знаєте, ця дівчина

Кладить солоні огірки в банку

Але неонові вивіски Лондона викликали у неї запаморочення на деякий час

Вона шукає тихі речі, які знайшла там, а не свій стиль

Вона попрямує через воду, де, як вона сподівається, буде спокійніше

Ця пташка отримала крила, вона шукає тихіших речей

Бо невдоволення викликає образу, оскільки ця дівчина шукає задоволення

Ла, ля ля, ла ля ля, ла ля, ла ля ля, ла ля, ла ля ля, ла ля ла ля ля 

ла ла ла ла ла, ла ла ла ла ла, ла ла ла ла ла

Ніде більше немає подібного дому