Rivers - The Tallest Man On Earth

So there’s longing in the shoulders now

There was a wildness in that time

Can’t we now say

Oh sweet were the hours

But hours to find

There was no way to live in simple dreams

There was no straightness to our line

Gravel in hand

Darling, we’re moving the mountains around

This is the fire of leaving pains

When the love is gone, but the need remains

Into the shivering cold of day

When the house is gone, but the street remain

Oh I guess it’s true

I guess these rivers never knew

And so finally the night time comes

There is no lot to cast a blame

No need to hide

No fear who I’d meet

In some grocery lane

This is the fire of leaving pains

When the love is gone, but the need remains

Into the shivering cold of day

When the house is gone, but the street remain

Oh I guess it’s true

I guess these rivers never knew

And I’ll sing of seasons til you turn me off

I see the way of letting go

They’ll be the same

And whatever changes

These changes I know

This is the fire of leaving pains

When we’re not that strong and the need remains

Into the shivering lights of day

When the house is gone, but the fields remain

Oh I guess it’s true

I guess these rivers never knew

Тож у плечах зараз туга

У той час була дикість

Ми не можемо зараз сказати

О, солодкі були години

Але години, щоб знайти

Не було способу жити простими мріями

У нашій лінії не було прямості

Гравій у руці

Люба, ми зрушуємо гори

Це вогонь залишних болів

Коли любов зникла, а потреба залишилася

У тремтячий денний холод

Коли будинку нема, а вулиця залишається

О, мабуть, це правда

Я припускаю, що ці річки ніколи не знали

І ось нарешті настає ніч

Звинувачувати не багато

Не потрібно приховувати

Без страху, кого я зустріну

У якомусь продуктовому провулку

Це вогонь залишних болів

Коли любов зникла, а потреба залишилася

У тремтячий денний холод

Коли будинку нема, а вулиця залишається

О, мабуть, це правда

Я припускаю, що ці річки ніколи не знали

І я буду співати про пори року, поки ти мене не відключиш

Я бачу спосіб відпустити

Вони будуть однаковими

І що б не змінилося

Ці зміни я знаю

Це вогонь залишних болів

Коли ми не такі сильні, а потреба залишається

У тремтячі вогні дня

Коли будинку нема, а поля залишаються

О, мабуть, це правда

Я припускаю, що ці річки ніколи не знали