Hestia - The Rumjacks

Gone was the summer crowds with the piercing winds

A cabin stands alone where the woods grow thin

Sharp fangs protruding through a grin

«My Sorcha dear, please let me in?»

She could count the scars from the years of horrors that she suffered through

Stepping up this time, she knew just what she had to do

She felt the moment to her core

Her double barrel pointed at the door

«Into the mouth of the wolf —

You’re never gonna tak me down

There’s still a bating heart beneath the ground

Into the mouth of the wolf

You’re never gonna knock me dead

Cannot kill what lives inside your head»

Knock knock knock, a steady pounding on the cracking door

Sent the hinges flying onto the splintered floor

She knew what he was knocking for

She let her double barrel roar

«Into the mouth of the wolf —

You’re never gonna take me down

There’s still a beating heart beneath the ground

Into the mouth of the wolf

You’re never gonna knock me dead

Cannot kill what lives inside your head»

Through the gale, a seabird flies on broken wings

We walk the earth atop the soil of fallen kings

We walk the ruins that remain

Can’t strip the violence from the pain — I’ll nevermore pray for rain

«Into the mouth of the wolf —

You’re never gonna take me down

There’s still a beating heart beneath the ground

Into the mouth of the wolf

You’re never gonna knock me dead

Cannot kill what lives inside your head»

«Into the mouth of the wolf —

You’re never gonna take me down

There’s still a beating heart beneath the ground

Into the mouth of the wolf

You’re never gonna knock me dead

Cannot kill what lives inside your head»

«Into the mouth of the wolf —

You’re never gonna take me down

There’s still a beating heart beneath the ground

Into the mouth of the wolf

You’re never gonna knock me dead

Cannot kill what lives inside your head»

«Into the mouth of the wolf —

You’re never gonna take me down

There’s still a beating heart beneath the ground

Into the mouth of the wolf

You’re never gonna knock me dead

Cannot kill what lives inside your head»

Inside your head!

Зникли літні натовпи з пронизливими вітрами

Хатина стоїть окремо там, де ліс рідшає

Гострі ікла стирчать крізь усмішку

«Мій Сорча, любий, будь ласка, впусти мене?»

Вона могла порахувати шрами від років жахів, які вона пережила

Цього разу вона знала, що має робити

Вона відчула цей момент до глибини душі

Її подвійна бочка вказувала на двері

«У пащу вовка —

Ти ніколи мене не знищиш

Під землею все ще б’ється серце

У пащу вовка

Ти ніколи не вб’єш мене

Не можна вбити те, що живе в твоїй голові»

Стук-тук-стук, постійний стукіт у тріскаючі двері

Петлі полетіли на розколоту підлогу

Вона знала, чого він стукає

Вона пустила свій подвійний ствол

«У пащу вовка —

Ти ніколи не знищиш мене

Під землею все ще б’ється серце

У пащу вовка

Ти ніколи не вб’єш мене

Не можна вбити те, що живе в твоїй голові»

Крізь шторм летить морський птах на зламаних крилах

Ми ходимо по землі на ґрунті загиблих королів

Ми ходимо по руїнах, які залишилися

Не можу позбутися насильства від болю — я більше ніколи не буду молитися про дощ

«У пащу вовка —

Ти ніколи не знищиш мене

Під землею все ще б’ється серце

У пащу вовка

Ти ніколи не вб’єш мене

Не можна вбити те, що живе в твоїй голові»

«У пащу вовка —

Ти ніколи не знищиш мене

Під землею все ще б’ється серце

У пащу вовка

Ти ніколи не вб’єш мене

Не можна вбити те, що живе в твоїй голові»

«У пащу вовка —

Ти ніколи не знищиш мене

Під землею все ще б’ється серце

У пащу вовка

Ти ніколи не вб’єш мене

Не можна вбити те, що живе в твоїй голові»

«У пащу вовка —

Ти ніколи не знищиш мене

Під землею все ще б’ється серце

У пащу вовка

Ти ніколи не вб’єш мене

Не можна вбити те, що живе в твоїй голові»

В голові!