Il buco del diavolo - The Gang

Gli zingari del fiume

erano tornati

dopo aver chiuso

il Grande Cerchio

làdove abita il vento

e il sole va a dormire.

E noi per giorni

e giorni andammo

a sud e a sud ancora.

Tutto ormai era lontano

le torri il giardino il fiume

e la montagna.

Fino a che solo noi

con il deserto dentro

gli occhi e le gole

E sete e sabbia

Bestemmia e Preghiera

bruciavano le parole.

Quando cademmo

fermi aspettammo la visione

nella valle dell’ultimo sospiro

vennero il coniglio

ed il serpente

custodi e testimoni

della tentazione.

Noi li seguimmo fino

alla Grande Gola

dove il Corsaro di Casarsa

ci aspettava

«Venite"disse «giù

e ancora in fondo

nel Buco del Diavolo, giù

dove si va una volta sola»

E noi per nove giorni andammo

giùe ancora in fondo

gradino per gradino

fino alla Porta del Labirinto.

C’erano due gemelli

a far la guardia

Amleto ed Arlecchino

Il Poeta d’Officina ci disse

entrando

«non vi guardate indietro

non fermate il passo

al pianto e alle grida

andate sempre avanti

fino alla porta d’Oriente

la Porta dell’uscita»

E passammo tra i cortili

le mura le stanze ed i cancelli

erano vinti e vincitori

erano lupi ed agnelli.

Vedemmo le madri partorire

una guerra

e i padri annegare quando

il fiume era in piena.

Vedemmo i figli divorati

dalla scimmia sulla schiena.

Il Diavolo dormiva

e sognava la palude

quando noi smarriti e stanchi

arrivammo nell’Orto dei Pensieri

sotto il Pesco di Giuda

c’erano due uomini seduti

soli tristi e muti.

Il primo si alzòdicendo

che nell’altra vita

si era fatto Dio da solo

per in miracolo padano

Aveva usato l’inganno e la rapina

ma con un colpo solo sparato

dal terrore

era venuto qui a nascondere

per sempre la sconfitta

e il disonore.

L’altro con gli occhi a terra

e la voce che tremava

disse che nell’altra vita

si era fatto da solo

un uomo di sangue ossa e sudore

ma quando il suo tempo

non venne piùpagato ad ore

la rabbia non trovòla strada

per giungere al suo cuore

Un nodo alla gola fu la soluzione

era venuto anche lui

a nascondere per sempre

la sconfitta e la delusione.

Piùavanti gli altri andavano

quando io udii una voce

veniva da un rovo

di spini e di rose

«Portami via con te portami via»

ed io la vidi spezzata in mille specchi

e dissi «Ora che ti ho trovata

verrai con me per sempre

anima mia».

E passai da solo il tunnel

il lunapark la pista degli scontri

fino all’uscita

dove tutti insieme una volta ancora

ci trovammo.

Il Martire di Ostia ci salutò

per tre volte le braccia sulle spalle

tre volte tutti lo abbracciammo

aveva un giglio in mano

quando ci disse

con una lingua nata di domenica

«voi siete partiti

ma solo per tornare

ed ora che le strade

sono vuote

una volta per sempre tornate

al tempo delle rose».

Річкові цигани

вони повернулися

після закриття

Велике коло

де живе вітер

і сонце лягає спати.

І ми днями

і дні, коли ми їхали

на південь і знову на південь.

Тепер усе було далеко

вежі сад річка

і гора.

Поки лише ми

з пустелею всередині

очі та горло

І спрага, і пісок

Богохульство та молитва

слова горіли.

Коли ми впали

ми чекали бачення

в долині останнього зітхання

прийшов кролик

і змія

зберігачі та свідки

спокуси.

Ми стежили за ними

на Великому Яру

де корсар Касарса

він чекав на нас

«Спускайся, — сказав він, — вниз

і все ще внизу

у Чортову нору, вниз

куди ти йдеш лише раз»

І ми їхали на дев'ять днів

внизу й досі внизу

крок за кроком

до воріт Лабіринту.

Були близнюки

щоб тримати годинник

Гамлет і Арлекін

Розповів нам поет Майстерні

входження

"не озирайся назад

не зупиняйся 

до плачу та крику

завжди йти вперед

аж до східних воріт

двері виходу»

І ми пройшли між дворами

стіни, кімнати та ворота

вони були переможеними та переможцями

це були вовки та ягнята.

Ми бачили, як матері народжували

війна

і батьки тонуть, коли

річка розлилася.

Ми бачили, як з’їли дітей

від мавпи на спині.

Диявол спав

і йому наснилося болото

коли ми розгублені та втомлені

ми приїхали в сад думок

під персиковим деревом Юди

сиділи двоє чоловіків

сумні й мовчазні сонця.

Перший встав і сказав

ніж в іншому житті

він сам зробив себе Богом

за диво в долині По

Він використовував обман і крадіжку

але одним пострілом

від терору

він прийшов сюди, щоб сховатися

назавжди поразка

і безчестя.

Інший з очима в землю

і голос, який тремтів

сказав, що в іншому житті

він зробив сам

людина крові, кісток і поту

але коли йде час

йому більше не платили погодинно

гнів не знаходив собі дороги

щоб досягти його серця

Комок у горлі був виходом

він теж прийшов

сховатися назавжди

поразка та розчарування.

Інші пішли попереду

коли я почув голос

це походить від ожини

з шипів і троянд

«Забери мене з собою, забери мене»

і я побачив, як воно розбите на тисячу дзеркал

і я сказав: «Тепер, коли я знайшов тебе

ти підеш зі мною назавжди

моя душа".

І я пройшов тунель сам

парк розваг гоночна траса

до виходу

де знову всі разом

ми зустрілися.

Мученик Остії привітав нас

тричі покласти руки на плечі

тричі ми всі обійняли його

у нього в руці була лілія

коли він сказав нам

з язиком, народженим у неділю

"ви залишили

але тільки для повернення

і тепер, коли дороги

вони порожні

повернись раз і назавжди

у час троянд».