Dark Lochnagar - The Corries

Away ye grey landscapes, ye gardens o' roses

In you let the minions of luxury rove

And restore me the rocks where the snowflake reposes

If still they are sacred to freedom and love

Brave Caledonia, dear are thy mountains

Round their white summits though elements war

Though cataracts roar 'stead of smooth-flowing fountains

I sigh for the valley o' dark Lochnagar

Ah!

there my young footsteps in infancy wandered

My cap was the bonnet, my cloak was the plaid

On chieftains departed my memory lingered

As daily I strayed through the pine-covered glade

I sought not my home till the day’s dying glory

Gave place to the rays o' the bright polar star

My fancy was cheered by the bold martial story

As told by the sons o' dark Lochnagar

Years have rolled on, Lochnagar, since I left you

Years must roll on ere I see you again

Though Nature of verdure and flowers bereft you

Yet still art thou dearer than Albion’s plain

England!

thy beauties are tame and domestic

To one who has roved on the mountains afar

Oh for the crags that are wild and majestic

The steep frowning glories o' wild Lochnagar

Brave Caledonia, dear are thy mountains

I sigh for the valley o' dark Lochnagar

Ill-starred now the brave, did no vision foreboding

Tell you that fate had forsaken our cause?

Yet were you destined to die at Culloden

Though victory crowned not your fall with applause

Yet were you happy in death’s earthly slumber

To sleep wi' your clan in the caves of Braemar

The pibroch resounds to the piper’s loud number

Your deeds to the echoes of wild Lochnagar

Brave Caledonia, dear are thy mountains

I sigh for the valley o' dark Lochnagar

Геть, сірі краєвиди, сади троянд

Ви впускаєте міньйонів розкоші

І відновіть мені скелі, де спочиває сніжинка

Якщо досі вони священні свободи та любові

Відважна Каледонія, дорогі твої гори

Навколо їхніх білих вершин хоча стихія війни

Хоча катаракта ревуть замість плавних фонтанів

Я зітхаю за долиною темного Лохнагара

Ах!

там блукали мої юні сліди в дитинстві

Мій кепчик був капелюшком, мій плащ — плед

На відійшли отамани моя пам’ять затягнулася

Щодня я блукав через соснову галявину

Я не шукав свого дому до передсмертної слави дня

Дав місце променям яскравої полярної зірки

Мою фантазію підбадьорила смілива бойова історія

Як розповіли сини темного Лохнагара

Минули роки, Лохнагаре, відколи я покинув тебе

Роки повинні пройти, перш ніж я знову побачу вас

Хоча природа зелені й квітів позбавила вас

Та все ж ти дорожчий за рівнину Альбіону

Англія!

твої красуні ручні й домашні

Тому, хто блукав по горах далеко

О, за дикі й величні скелі

Крута нахмурена слава дикого Лохнагара

Відважна Каледонія, дорогі твої гори

Я зітхаю за долиною темного Лохнагара

Погана зірка тепер сміливий, не робив передчуття

Сказати тобі, що доля покинула нашу справу?

Але вам судилося померти в Каллодені

Хоча перемога не увінчала ваше падіння оплесками

Але ти був щасливий у земному сні смерті

Спати зі своїм кланом у печерах Бреймара

Піброх лунає на голосний номер сопілки

Твої вчинки під відгомін дикого Лохнагара

Відважна Каледонія, дорогі твої гори

Я зітхаю за долиною темного Лохнагара