Derwentwater's Farewell - The Corries

Farewell to pleasant Dilston

My father’s ancient seat

A stranger must now call thee his

Which gars my heart to greet;

Farewell each friendly well known face

My heart has held so dear

My tenants now must leave their lands

Or hold their lives in fear

No more along the banks of Tyne

I’ll rove in autumn grey

No more I’ll hear at early dawn

The lav’rocks wake the day;

And who shall deck the hawthorn bower

Where my fond children strayed?

And who, when spring shall bid it flower

Shall sit beneath the shade?

And fare thee well, George Collingwood

Since fate has put us down

If thou and I have lost our lives

Our King has lost his crown;

But when the head that wears the crown

Shall be laid low like mine

Some honest hearts may then lament

For Radcliffe’s fallen line

Farewell, farewell, my lady dear

Ill, ill, thou councell’dst me

I never more may see the babe

That smiles at your knee;

Then fare ye well brave Widdrington

And Foster ever true;

Dear Shaftsbury and Errington

Receive my last adieu

And fare thee well my bonny grey steed

That carried me aye so free

I wish I’d been asleep in my bed

Last time I mounted thee;

The warning bell now bids me cease

My trouble’s nearly oer

Yon sun that rises from the sea

Shall rise on me no more

And when the head that wears a crown

Shall be laid low like mine

Some honest hearts may then lament

For Radcliffe’s fallen line

Farewell to pleasant Dilston hall

My father’s ancient seat

A stranger now must call thee his

Which gars my heart to greet

Прощай приємний Ділстон

Стародавнє місце мого батька

Тепер незнайомець повинен називати тебе своїм

Що захоплює моє серце, щоб привітати;

Прощай кожне дружнє добре знайоме обличчя

Моє серце так дорожило

Тепер мої орендарі повинні залишити свої землі

Або тримати своє життя в страху

Більше не на берегах Тайн

Я буду блукати в осінній сірості

Я більше нічого не почую на ранньому світанку

Лав’скелі будять день;

І хто оздобить глоду альтанку

Куди заблукали мої улюблені діти?

І хто, коли весна запропонує їй квіти

Сидіти під тінню?

І прощай, Джордж Коллінгвуд

З тих пір, як доля нас поклала

Якщо ми з тобою втратили життя

Наш король втратив свою корону;

Але коли голова, що носить корону

Буду покладений низько, як у мене

Тоді деякі чесні серця можуть журитися

Для загиблого ряду Редкліффа

Прощай, прощай, моя люба пані

Хворий, хворий, ти мені радиш

Я більше ніколи не побачу дитину

Це посміхається на твоєму коліні;

Тоді будьте добре, хоробрий Віддрінгтон

І Фостер завжди правдивий;

Шановні Шефтсбері та Еррінгтон

Прийміть моє останнє прощання

І прощай, мій мій сірий скакун

Це дозволило мені так вільно

Мені б хотілося спати у своєму ліжку

Останній раз я сів на тебе;

Попереджувальний дзвіночок наказує мені припинити

Мої проблеми майже більше

Йоне сонце, що сходить з моря

Більше не підніметься на мене

І коли голова, що носить корону

Буду покладений низько, як у мене

Тоді деякі чесні серця можуть журитися

Для загиблого ряду Редкліффа

Прощання з приємним Ділстон-холом

Стародавнє місце мого батька

Тепер незнайомець повинен називати тебе своїм

Що захоплює моє серце, щоб привітати