Bloody Waterloo - The Corries

A lassie she was walkin'

Along the banks of Clyde

A tear run doon her rosie cheeks

As I walked by her side

I saw her bosom heavin'

Her voice was sweet and low

She was weepin' for her Willie lad

That sailed for Waterloo

A soldier he was passin'

He did the fair maid spy

He said «My love, what ails ye

Your bosom heavin' high?»

«I lost my ain' dear Willie,

The lad that I love true!

I hav’ne seen my Willie since

He sailed for Waterloo!»

«What were the marks your Willie wore?»

The soldier did inquire

«He wore a hie’land bonnet,

His feather standin' high!

His broad claymore was by his side,

And his dark suit sae true!

These were the marks ma' Willie wore

When he sailed for Waterloo.»

«I was your Willie’s comrade!

I saw your Willie die!

Six bayonnet wounds were in his side,

Afore he doon-ward lie!

Then flingin' up his arms he cried,

'Some Frenchmans slain me noo!'

It was I that closed your Willie’s eyes,

On bloody Waterloo!»

«Oh Willie, dearest Willie!»

Then she could say no more

She flew intae the soldier’s arms

And thus the tidings bore

«Death, open wide your gaping jaws,

And swallow me up too!

For my Willie lies among the slain,

On bloody Waterloo!»

«Stand up, my fairest maiden!

Stand up!»

And then he frowned

Then flingin' up his arms and

His tartans they hung doon

His broad claymore was by his side

And his dark suit sae true

«I am yer ain' dear Willie lad,

Just back frae Waterloo!»

«Stand up, my fairest maiden!

Stand up!»

And then he frowned

Then flingin' off his grey grey coat

His tartans they hung doon

«Since we have met,

We ne’er will part!

Till death do us divide!

And hand in hand, in wedlock band,

We’ll walk the banks of Clyde!»

«By hand in hand, in wedlock band,

We’ll walk the banks of Clyde!»

Дівчинка, вона гуляла

Уздовж берегів Клайд

Сльози течуть по її рожевих щоках

Коли я проходив поруч із нею

Я бачив, як її груди тягнулися

Її голос був солодкий і низький

Вона плакала за своїм хлопцем Віллі

Це припливло до Ватерлоо

Солдат, повз якого він проходив

Він робив чесну покоївку-шпигуна

Він сказав: «Моя люба, що з тобою?

Твоя грудь високо?»

«Я втратив свого дорогого Віллі,

Хлопець, якого я кохаю, правдивий!

Відтоді я не бачив свого Віллі

Він приплив до Ватерлоо!»

«Які знаки носив твій Віллі?»

Солдат поцікавився

«Він носив капелюшок Hie'land,

Його перо стоїть високо!

Його широка глина була поруч із ним,

І його темний костюм це правда!

Це були знаки, які носив Віллі

Коли він приплив до Ватерлоо».

«Я був товаришем вашого Віллі!

Я бачив, як помер твій Віллі!

Шість багнетних поранень було в його бік,

Перед тим, як він збрехав!

Потім, піднявши руки, він закричав:

«Деякі французи мене вбили ні!»

Це я заплющив очі твоєму Віллі,

На криваве Ватерлоо!»

«О Віллі, дорогий Віллі!»

Тоді вона могла більше не говорити

Вона влетіла в руки солдата

І таким чином звістка носила

«Смерть, широко розкрий свої зяючі щелепи,

І мене теж поглини!

Бо мій Віллі лежить серед убитих,

На криваве Ватерлоо!»

«Вставай, моя прекрасна діво!

Вставай!»

А потім насупився

Потім підняти руки і

Його тартани вони повісили дун

Його широка глина була поруч

І його темний костюм це правда

«Я ви любий Віллі,

Тільки повернувся до Ватерлоо!»

«Вставай, моя прекрасна діво!

Вставай!»

А потім насупився

Потім скинув своє сіре сіре пальто

Його тартани вони повісили дун

«Оскільки ми зустрілися,

Ми ніколи не розлучимося!

Поки смерть нас розділить!

І рука об руку, у шлюбі,

Ми пройдемося берегами Клайд!»

«Рука об руку, у шлюбі,

Ми пройдемося берегами Клайд!»