Now, O Now, I Needs Must Part - teatro del mondo, Джон Доуленд

Now, O now, I needs must part,

Parting though I absent mourn

Absence can no joy impart:

Joy once fled cannot return.

While I live I needs must love,

Love lives not when Hope is gone.

Now at last Despair doth prove,

Love divided loveth none.

Sad despair doth drive me hence,

This despair unkindness sends.

If that parting be offence,

It is she which then offends.

Dear, when I am from thee gone,

Gone are all my joys at once.

I loved thee and thee alone,

In whose love I joyed once.

And although your sight I leave,

Sight wherein my joys do lie,

Till that death do sense bereave,

Never shall affection die.

Sad despair doth drive me hence, etc.

Dear, if I do not return,

Love and I shall die together.

For my absence never mourn,

Whom you might have joyed ever:

Part we must though now I die,

Die I do to part with you.

Him Despair doth cause to lie,

Who both liv’d and dieth true.

Тепер, о тепер, мені потрібно розлучитися,

Розставання, хоча я відсутній сумую

Відсутність не може принести радості:

Радість, коли втекла, не може повернутися.

Поки я живу, мені потрібна любов,

Любов не живе, коли Надія зникла.

Тепер нарешті відчай доводить,

Любов, розділена, нікого не любить.

Сумний відчай гонить мене звідси,

Цей розпач недобрість посилає.

Якщо це розставання буде образою,

Це вона потім ображає.

Любий, коли мене не буде від тебе,

Минули всі мої радощі відразу.

Я любив тебе і тільки тебе,

Чиїм коханням я колись раділа.

І хоча я залишаю твій зір,

Погляд, де лежать мої радощі,

Поки ця смерть не відчує втрати,

Ніколи не помре любов.

Сумний відчай штовхає мене звідси тощо.

Шановний, якщо я не повернуся,

Любов і я помремо разом.

За мою відсутність ніколи не сумуй,

Кому ви могли б коли-небудь радіти:

Частина, ми мусимо, хоча зараз я вмираю,

Я роблю розлучитися з тобою.

Його відчай змушує брехати,

Хто і жив, і помер правдиво.