Ночь - Татьяна Тишинская

В огромном городе моем ночь,

Из дома сонного иду прочь.

И люди думают: «Жена, дочь»,

А я запомнила одно — ночь.

Огни, как нити золотых бус,

Ночного листика во рту вкус.

Освободите от дневных уз,

Друзья, поймите, что я вам снюсь.

Июльский ветер мне метет путь

И где-то музыка в окне чуть,

Ах, нынче ветру до зари дуть

Сквозь стенки тонкие груди в грудь.

Огни, как нити золотых бус,

Ночного листика во рту вкус.

Освободите от дневных уз,

Друзья, поймите, что я вам снюсь.

Есть черный тополь и в окне свет,

И звон на башне и в руке цвет,

И шаг вот этот никому вслед,

И тень вот эта, а меня нет.

У великому місті моєму ніч,

Із дому сонного йду геть.

І люди думають: «Дружина, дочко»,

А я запам'ятала одне — ніч.

Вогні, як нитки золотих намиста,

Нічного листочка у рту смак.

Звільніть від денних зв'язків,

Друзі, зрозумійте, що я вам снюсь.

Липневий вітер мені мете шлях

І десь музика у вікні трохи,

Ах, нині вітру до заря дути

Крізь стінки тонкі груди в грудях.

Вогні, як нитки золотих намиста,

Нічного листочка у рту смак.

Звільніть від денних зв'язків,

Друзі, зрозумійте, що я вам снюсь.

Є чорна тополя і у вікні світло,

І дзвін на вежі і в руці колір,

І крок ось цей нікому слідом,

І тінь ось ця, а мене немає.