On the Difficulty of Conjuring Up a Dryad - Sylvia Plath

Ravening through the persistent bric-à-brac

Of blunt pencils, rose-sprigged coffee cup,

Postage stamps, stacked books' clamor and yawp,

Neighborhood cockcrow — all nature’s prodigal backtalk,

The vaunting mind

Snubs impromptu spiels of wind

And wrestles to impose

Its own order on what is.

'With my fantasy alone,' brags the importunate head,

Arrogant among rook-tongued spaces,

Sheep greens, finned falls, 'I shall compose a crisis

To stun sky black out, drive gibbering mad

Trout, cock, ram,

That bulk so calm

On my jealous stare,

Self-sufficient as they are.'

But no hocus-pocus of green angels

Damasks with dazzle the threadbare eye;

'My trouble, doctor, is: I see a tree,

And that damn scrupulous tree won’t practice wiles

To beguile sight:

E.g., by cant of light

Concoct a Daphne;

My tree stays tree.

'However I wrench obstinate bark and trunk

To my sweet will, no luminous shape

Steps out radiant in limb, eye, lip,

To hoodwink the honest earth which pointblank

Spurns such fiction

As nymphs;

cold vision

Will have no counterfeit

Palmed off on it.

'No doubt now in dream-propertied rail some moon-eyed,

Star-lucky sleight-of-hand man watches

My jilting lady squander coin, gold leaf stock ditches,

And the opulent air go studded with seed,

While this beggared brain

Hatches no fortune,

But from leaf, from grass,

Thieves what it has.'

Пробиваючись крізь наполегливий «bric-à-brac».

Тупих олівців, чашки кави з гілочками троянд,

Поштові марки, гамір і гавкіт складених книг,

Сусідські півні — блудний голос природи,

Хвастливий розум

Знищує імпровізовані хвилі вітру

І бореться, щоб нав’язати

Його власний порядок щодо того, що є.

«Одна лише моя фантазія, — хвалиться настирлива голова,

Зарозумілий серед гракоязких просторів,

Вівці зелені, плавники падають, «Я створю кризу

Щоб затьмарити небо, зводьте з розуму лепетання

Форель, півень, баран,

Ця маса така спокійна

На мій ревнивий погляд,

Самодостатні, як вони є».

Але без фокус-покусів зелених янголів

Булати сліплять потерте око;

«Моя біда, докторе: я бачу дерево,

І це кляте скрупульозне дерево не буде хитрувати

Щоб оманити зір:

Наприклад, через слабкість світла

Приготуйте Дафну;

Моє дерево залишається деревом.

«Однак я вириваю вперту кору та стовбур

На моє приємне бажання, жодної світної форми

Виходить, сяючи в кінцівки, очі, губи,

Щоб обдурити чесну землю в упор

Відкидає таку вигадку

Як німфи;

холодний зір

Не матиме підробок

Підставив це.

«Безсумнівно, зараз у залізниці, що належить мрії, якийсь місячноокий,

Зірковий щасливий годинник зі спритністю рук

Моя леді розтринькує монети, сусальне золото канає,

І розкішне повітря всіяне насінням,

Поки цей вимолював мозок

Люків немає долі,

Але з листя, з трави,

Злодії, що це є».