Chapter 3: The Words You Hide - Sylvan

Where do we go?

How strange, but I don’t know!

The words you hide, would they mean more than the things you show?

Then you look at me — is it my fault?

Is it my fault?

Blind out inside, it’s hard but I try

I wonder if the words we’d share could match your smile …

Then you smile at me, and I feel you!

Yes, I feel you …

Future … unsure … failure … am I?

How do they see you?

… perceive you?

… so untrue!

Within the woods we hide — It looks as if they bleed

A million trees in sight — their branches are crushing me

I’d fell them all to pave a path for you … I’d make them fall just to protect

you …

And the cold wind hurts my eyes — amongst the whirling leaves

It’s as if I heard your cries … as if you’re calling me

How will you quit these woods when I am gone?

An endless dream … wake up, wake up, wake up!

So angry … in frailty … who’s guilty?

… not fair!

It breaks me and wounds me … so violently … so where do we go?

Once in a lullaby, songs from another time … so bright …

Hear our melody, bring back this time to me … tonight, here tonight …

Peacefully see how you breathe while you sleep …

Needless to speak to be near …

Sing, like we did before … lite and alive once more … inside me …

Rise like a violin and climb from the deep … Melody, come back to me!

Breathe with you now, yes, I breathe in your beat

While we breathe we compose our own symphonies

And I breathe with you now … and the air that we breathe

Fills my own wordless silence with our old melody

Feel things that I should know, they seem so long ago … inside …

Stay for a moment, please rest for a while … give me my peace back, tonight.

Melody, where are you gone?

If I lift my head … what will I see?

Look up, look up now … No sound, but only icy wind … again, again, again …

Thoughts — here you stay … still the same, day by day

I hope those thoughts I bear will not divert you away

Then I stare at you, do you see it?

Do you see it?

Worn out … look down … weak as I am …

Worn out … can’t go on like this … no more …

Here I am alone, silence all around … hide out, hide away

Open up my eyes, see the leaves surrounding me …

Pick them up, pick them up … then I face up to their weight

And I raise my head — at least I try — raise my hand and let them fly …

Rise up, rise up now …

And suddenly, beyond the trees, a passage past the long uncertainties!

I wonder why I did not see before …

It was never far but always near — I dared to lift my head yet you showed me

To face it though the end of this way’s not clear …

Now I look ahead, walk in your beat to carry my responsibility

Fly, my leaf, just fly away with me … Come this way, please, come with me …

It’s full of light and full of melodies!

Take your time 'cos I will wait for you

Куди ми йдемо?

Як дивно, але я не знаю!

Слова, які ви приховуєте, чи означатимуть вони більше, ніж речі, які ви показуєте?

Тоді ти дивишся на мене — це моя вина?

Це моя вина?

Сліпий зсередини, це важко, але я намагаюся

Цікаво, чи могли б слова, якими ми поділимося, відповідати твоїй посмішці…

Тоді ти посміхаєшся мені, і я відчуваю тебе!

Так, я відчуваю тебе…

Майбутнє… невпевнене… невдача… чи не так?

Яким вони вас бачать?

… сприймає вас?

… так неправда!

У лісі ми ховаємось — здається, вони кровоточать

Мільйони дерев у полі зору — їхні гілки тиснуть мене

Я вбив їх усіх, щоб прокласти стежку для вас… Я змусив їх упасти, щоб захистити

ви …

І холодний вітер болить моїм очам — серед кружлячого листя

Ніби я чую твої крики… ніби ти мене кличеш

Як ти покинеш ці ліси, коли мене не буде?

Нескінченний сон… Прокинься, прокинься, прокинься!

Такий злісний… у слабості… хто винен?

… нечесно!

Це розриває мене і ранить… так жорстоко… тож куди нам подітися?

Одного разу в колисовій, пісні з іншого часу… такі яскраві…

Почуй нашу мелодію, поверни мені цей час… сьогодні ввечері, сьогодні ввечері…

Спокійно подивися, як ти дихаєш, коли спиш...

Немає нічого говорити, щоб бути поруч…

Співайте, як ми робили раніше… легко і знову живо… всередині мене…

Встань, як скрипка, і підійди з глибини… Мелодія, повернись до мене!

Дихайте разом із тобою зараз, так, я вдихаю твій ритм

Поки ми дихаємо, ми складаємо власні симфонії

І я дихаю з тобою зараз… і повітрям, яким ми дихаємо

Наповнює мою безсловесну тишу нашою старою мелодією

Відчуй речі, які я повинен знати, вони здаються такими давніми… всередині…

Залиштеся на мить, відпочиньте трохи… поверніть мені мій спокій сьогодні ввечері.

Мелоді, куди ти пропала?

Якщо я піднімаю голову… що я побачу?

Подивіться вгору, подивіться зараз… Ні звуку, а лише крижаний вітер… знову, знову, знову…

Думки — тут ви залишаєтесь… незмінними, день у день

Сподіваюся, мої думки не відвернуть вас

Тоді я дивлюсь на вас, ви бачите?

Ти бачиш це?

Зношений… подивись униз… слабкий, як я…

Зношений… не можу так продовжувати… більше…

Ось я сама, навколо тиша… ховайся, ховайся

Відкрийте мої очі, подивіться на листя, що оточує мене…

Підніми їх, підбери їх… тоді я дотягнусь до їхньої ваги

І я піднімаю голову — принаймні намагаюся — піднімаю руку і дозволяю їм полетіти…

Вставай, вставай зараз…

І раптом за деревами прохід повз довгі невизначеності!

Цікаво, чому я не бачив раніше…

Це ніколи не було далеко, але завжди близько — я наважився підняти голову, але ви мені показали

Змиритися з цим, хоча кінець цього шляху неясний…

Тепер я дивлюсь уперед, іду у вашому ритмі , щоб нести свою відповідальність

Лети, мій листе, тільки відлітай зі мною… Ходи сюди, будь ласка, їдь зі мною…

Він сповнений світла та мелодій!

Не поспішайте, бо я чекатиму на вас