Pane of Truth - Sylvan

Lying in my bed of tears, haunted by the eye of sorrow

Overloaded sceneries — living side by side

Voices from this mouth of screams tempted me with thousand faces

Waiting in this room of fears hope to fall asleep

Once in times so long ago when I heard the breeze of laughter

Innocence so warm and neat like sunbeams through the pane of glass and

Now that all those years gone by — fading light replaced by sorrow

Wonder if this light was just a dream …

Starring through the open hole, paralyzed and full of anger

All the people that I see since the world has changed

Visions of distorted lust — travesty of human nature

While this window silently suffocates my screams …

Pieces cut out elementary — Paranoia fades out gently

… fade out, you lied — fade out and die …

Looking at the flattened walls — thought I saw a trace of something

Lying in my room of dark, windowless but safe

Once in times so long ago when I heard the breeze of laughter

Innocence so warm and neat like sunbeams through the pane of glass and

Now that all those years gone by — fading light replaced by darkness

Wonder if this light was just a dream …

Лежачи в моєму ліжку сліз, переслідуваний очом скорботи

Перевантажені пейзажі — життя поруч

Голоси з цих криків спокушали мене тисячею облич

Чекаючи в цій кімнаті страхів, сподіваюся заснути

Одного разу так давно, коли я чув вітер сміху

Невинність така тепла й акуратна, як сонячні промені крізь скло та

Тепер, коли минули всі ці роки — згасання світла змінилося сумом

Цікаво, чи це світло було лише сном…

Виглядаючи крізь відкритий отвір, паралізований і сповнений гніву

Усі люди, яких я бачу з тих пір, як світ змінився

Бачення спотвореної пожадливості — пародія на людську природу

Поки це вікно тихо глушить мої крики…

Шматочки вирізаються елементарно — Параноя м’яко згасає

… згасай, ти збрехав — згасай і помри…

Дивлячись на сплющені стіни — здалося, що бачу щось слід

Лежу в моїй темній кімнаті, без вікон, але безпечно

Одного разу так давно, коли я чув вітер сміху

Невинність така тепла й акуратна, як сонячні промені крізь скло та

Тепер, коли минули всі ці роки — згасаюче світло замінено темрявою

Цікаво, чи це світло було лише сном…