A Fairytale Ending - Sylvan

He roamed the wood of Neldoreth

His name was Beren — at dusk he saw Luthien

Like a shining star her gleam enchanted his heart, so he fell in love

In his mind only Luthien Thinuviel, daughter of breaking dawn

Beren and Luthien — a love damned by fate

The father of Luthien was the king of the elbs

Great was his anger, Thingol his name

As he saw Beren to an evil decision he came

Beren’s face turned to white

As Thingol said what he wanted:

«A single gem of the crown of Morgoth —

just bring me the Silmaril!»

So he agreed, travelling down to Angband for love

Hard was his journey through lands of hate

Luthien joined him to light him the way

By his side she stood, hard was their journey

Through lands of hate, full of fear and pain

Hopeless in Angband they finally arrived

After all they reached their goal

Dusty stairs and darkened lights

Leading down to Morgoth’s might

Deadly hate which killed theri hope

Their only shield was their love

Reached the gate of Morgoth’s hall

The hellish point of no return

Shining so brightly

They saw the Silmaril

Shining so brightly

So clear like a bird a song hurting all evil

Only Luthien’s voice defeated his might

Morgoth began to sleep

Luthien took the Silmaril

She fulfilled Beren’s quest

Started to retreat before Morgoth awioke

Quick now was their escape

to leave these lands of hate

to reach the end of their tale

Fulfilling their fate

See them…

As time went by still memories haunt their minds

See them…

But all heroes sacrifice

See them…

As time went by still memories haunt their minds

See them…

though marked by life death might reunify

Він бродив лісом Нелдорет

Його звали Берен — у сутінках він побачив Лютієн

Як сяюча зірка, її блиск зачарував його серце, тож він закохався

У його свідомості лише Лютієн Тінувіель, дочка раннього світанку

Берен і Лютіен — кохання, прокляте долею

Батько Лутієна був королем ельбів

Великий був його гнів, Тінгол — його ім’я

Побачивши Берена, він прийняв зле рішення

Обличчя Берена побіліло

Як Тінгол сказав, що хотів:

«Єдина перлина корони Моргота —

просто принеси мені Сільмарил!»

Тож він погодився, подорожуючи до Ангбанд заради кохання

Важкою була його подорож країнами ненависті

Лютієн приєдналася до нього, щоб освітити йому шлях

Біля нього вона стояла, важка була їхня подорож

Через країни ненависті, сповнені страху та болю

Безнадійні в Ангбанді вони нарешті прибули

Адже вони досягли своєї мети

Запилені сходи й затемнені вогні

Веде до могутності Моргота

Смертельна ненависть, яка вбила надію

Єдиним їхнім щитом була любов

Дійшов до воріт залу Моргота

Пекельна точка не повернення

Яскраво сяє

Вони побачили Сильмарил

Яскраво сяє

Тож ясна, як пташка пісня, що ранить усе зло

Лише голос Лютієна переміг його могутність

Моргот почав засинати

Лютієн взяла Сильмарил

Вона виконала завдання Берена

Почав відступати, поки не прокинувся Моргот

Тепер їхня втеча була швидкою

покинути ці землі ненависті

щоб дійти до кінця своєї історії

Виконуючи свою долю

Бачити їх…

Минав час, спогади все ще переслідують їх розум

Бачити їх…

Але всі герої жертвують

Бачити їх…

Минав час, спогади все ще переслідують їх розум

Бачити їх…

хоча відзначена життям, смерть може возз’єднатися