The Ugly Little Duck - Stephin Merritt

It was glorious in the country

There were plants

They were yellow and green!

And the stork was speaking egyptian

For egyptian his mummy had been

'neath a burdock tree sat a mother

Sat and sat, that her children would hatch

Which they did, mostly, but one other

The big round one, that just didn’t match

It seemed to take forever

One unhappy day came the duckling

Though his egg had been faithfully warmed

He was so much larger than average

He could best be described as deformed

He was much too gray and too fluffy

As the other ducks loudly opined

When he cried, they said:

«don't get huffy

You can keep on living, we don’t mind

It’s just that you’re so ugly.»

So he left early in the morning

But he found, wherever he would roam

That, despite some changes in the sceenry

Everyone was as vile as at home

As he settled in for the winter

Overhead flew a flock of such birds

That his vision stuck like a spinter

They were all too beautiful for words

That winter was freezing

I can’t tell you how much he suffered!

This descirpiton will have to suffice:

He was paddling round the lake, when

His poor feet were frozen in the ice

When it snowed again, he was buried

Then it snowed some more over his head

There he sat, too cold to be worried

Truth to tell, he just thought he was dead

He didn’t mind that one bit

But the spring was here, and a thaw came

Our half-dead little hero survived!

And the daffodil and the crocus

Sang aloud: «one more spring has arrived!»

And the lovely birds gathered round him

He was nuzzled, and doted upon

Then he knew his family had found him

He’d become the most beautiful swan

«I never dreamed of such amazing luck

When I was just an ugly little duck!»

Це було славно в країні

Були рослини

Вони були жовто-зелені!

А лелека говорив єгипетською

Для єгиптян його мумією була

«Під лопухом сиділа мати

Сиділа і сиділа, щоб її діти вилупилися

Що вони робили переважно, але один одному

Великий раунд, який просто не збігався

Здавалося, це тривала вічність

Одного нещасливого дня прийшло каченя

Хоча його яйце було вірно зігріте

Він був набагато більший за середній

Його найкраще можна описати як деформованого

Він був занадто сірий і занадто пухнастий

Як голосно висловлювалися інші качки

Коли він заплакав, вони сказали:

«Не гнівайся

Ви можете продовжувати жити, ми не проти

Просто ти такий потворний».

Тож він вийшов рано вранці

Але він знайшов, куди б він не бував

І це, незважаючи на деякі зміни в декорації

Усі були такі ж мерзенні, як вдома

Як влаштувався на зиму

Над головою летіла зграя таких птахів

Що його зір застряг, наче тріска

Вони всі були занадто красиві, щоб слів

Та зима була морозною

Я не можу вам сказати, скільки він страждав!

Цього опису буде достатньо:

Коли він грівся навколо озера

Його бідні ноги замерзли в льоду

Коли знову випав сніг, його поховали

Потім над його головою випав ще трохи снігу

Там він сидів, надто холодний, щоб хвилюватися

По правді кажучи, він просто думав, що помер

Він не заперечував це

Але настала весна, настала відлига

Наш напівмертвий маленький герой вижив!

І нарцис, і крокус

Заспівали вголос: «Ще одна весна прийшла!»

І чарівні птахи зібралися навколо нього

Йому цупили носом і любили

Тоді він дізнався, що його знайшла родина

Він став найкрасивішим лебедем

«Я ніколи не мріяв про таку дивовижну удачу

Коли я був просто потворною качечкою!»