ACT II: Talent - Stephen Sondheim

When I was a tyke,

I said, «What I like

Is art.

I know I’m a boy,

But what I enjoy

Is art.»

Looking at paintings, going to plays,

Music and books informing my days,

Filling my mind,

Flooding my heart

With art!

I had this dream of becoming an artist--

A painter, a poet, who knows?

I had a nice little talent for drawing

And a natural feeling for prose.

I even began to compose.

So many talents,

Wasn’t I blest!

All of them good,

A few of them better,

None of them best,

Just enough talent to know

That I hadn’t the talent.

So I put my dream

And my self-esteem

To rest.

That must have been difficult.

Yes.

But it didn’t matter.

I merely had to find

out what I was meant to be.

I couldn’t decide,

Then one day I spied

Palm Beach.

A speck on the map,

No more than a gap:

Palm Beach!

Jungle and seashore, muddy and raw,

But in a flash I suddenly saw

What it would take,

What I could make

Palm Beach!

I had this dream of a city of artists,

Versailles by the Florida sea.

A sort of world congregation of artists,

All encouraged to set themselves free.

I knew what I wanted to be!

I’d be their host and supporter,

The patron saint

Of the things that they write

And compose and paint.

I would wander among them with

lavish praise

As they carve their statues,

Construct their plays,

Design their buildings,

Recite their rhymes,

Making modern art

Fit for modern times--!

So many talents,

Gathered en masse!

Painters and poets,

Artists and dreamers,

Watered like grass.

And if the talent I have

Is for nurturing talent,

Then succeed or fail,

I will see they sail

First-class.

And my father can go stick it up his ass.

Коли я був тиком,

Я сказала: «Те, що мені подобається

Чи мистецтво.

Я знаю, що я хлопчик,

Але те, що мені подобається

Це мистецтво.»

Розглядаючи картини, ходячи на вистави,

Музика та книги, які розповідають мої дні,

Наповнюючи мій розум,

Заливає моє серце

З мистецтвом!

Я мрія стати художником...

Художник, поет, хто знає?

У мене був маленький талант до малювання

І природне почуття до прози.

Я навіть почав складати.

Так багато талантів,

Хіба я не був благословенний!

Усі вони хороші,

Кілька з них краще,

Жоден із них не найкращий,

Достатньо таланту, щоб знати

Що я не мав таланту.

Тому я вклав свою мрію

І моя самооцінка

Відпочивати.

Це, мабуть, було важко.

Так.

Але це не мало значення.

Мені просто потрібно було знайти

зрозуміти, ким я мав бути.

Я не міг вирішити,

Потім одного дня я підглянув

Палм-Біч.

цятка на карті,

Не більше ніж проміжок:

Палм-Біч!

Джунглі й берег моря, брудні й сирі,

Але раптом я побачив спалах

Що це займе,

Що я міг зробити

Палм-Біч!

Я мрія про місто митців,

Версаль біля моря Флориди.

Своєрідна світова конгрегація митців,

Усіх заохочують звільнитися.

Я знав, ким хочу бути!

Я буду їх господарем і прихильником,

Святий покровитель

Про те, що вони пишуть

І скласти, і розфарбувати.

Я б блукав серед них разом

щедра похвала

Коли вони вирізають свої статуї,

Побудувати свої п'єси,

Проектувати свої будівлі,

Розповідайте їхні вірші,

Створення сучасного мистецтва

Підходить для сучасності--!

Так багато талантів,

Збиралися масово!

Художники і поети,

Художники і мрійники,

Поливають, як траву.

І якщо у мене є талант

Це для виховання таланту,

Тоді досягти успіху або не

Я побачу, як вони відпливуть

Першокласний.

І мій батько може піти засунути це в дупу.