The Wee Wee Man - Steeleye Span

Twas down by Carterhaugh Father

Between the water and the wall

There i met with a wee wee man

And he was the least that ever I saw

His legs were scarce a finger’s length

And thick and nimble was his knee

Between his eyes a flea could go

Between his shoulders were inches three

His beard was long and white as as swan

His robe was neither green nor grey

He clapped his hands, down came the mist

And he sank and he’s fainted clean away

He pulled up a stone six feet in height

And flung it farther than I could see

And though I’d been a giant born

I’d never had lifted it to my knee

O Wee Wee Man but thou are strong

Come tell me where thy dwelling be

I dwell beneath a bonny green bower

O will ye come with me and see?

We rode on and we sped on

Until we came to a bonny green hall

The roof was made of the beaten gold

And purest crystal was the floor

There were pipers playing on every stair

And ladies dancing in glistering green

He clapped his hands, down came the mist

And the man and the hall no more were seen

Його спустив батько Картерхау

Між водою і стіною

Там я зустрівся з маленьким чоловічком

І він був найменше, що я бачив

Його ноги не мали довжини пальця

А товсте й спритне було його коліно

Між його очима блоха могла зайти

Між його плечима були дюйми три

Його борода була довга й біла, як лебідь

Його халат не був ні зеленим, ні сірим

Він заплескав у долоні, і пішов туман

І він затонув, і він знепритомнів начисто

Він підтягнув камінь шість футів висотою

І відкинув далі, ніж я бачив

І хоча я був народженим гігантом

Я ніколи не піднімав його на коліно

О Wee Wee Man, але ти сильний

Ходи, скажи мені де твоє житло

Я живу під прекрасною зеленою беседкою

О ви підійдете зі мною і побачите?

Ми їхали і мчали далі

Поки ми не дійшли до чудової зеленої зали

Дах був зроблений із кованого золота

А найчистішим кришталем була підлога

На кожній сходинці грали сопілки

А дівчата танцюють у сяючому зеленому

Він заплескав у долоні, і пішов туман

І чоловіка і залу більше не бачили