The Dreamer And The Widow - Steeleye Span

A widow was walking all by the millstream

A young man he saw her and started to dream

He dreamed of her beauty, he dreamed of her love

And he had a thought, he had a thought

He had a thought how to have her

He’s crept up beside her and softly he said

Come lie down beside me and don’t be afraid

I’ll love you and please you and be your tonight

And drive out all cares, and drive out all cares

And drive out all cars 'til the morning

«No, no», said the widow, she stood in surpris

But his words they had warmed her and brightened her eyes

His dream pressed around them, he kissed her awhile

And then they lay down, and then they lay down

And then they lay down in the evening

In the cooler light of morning, he woke from the dream

He saw the sad widow in her weeds, dark and mean

His fickle love vanished in the blink of an eye

And he’s wandered away, he’s wandered away

He’s wandered away to some other

So come all you women that hunger for love

Don’t listen to dreamers, for sadly it’s true

That dreams are as nothing, they fade with the dawn

And can’t be recalled, and can’t be recalled

And can’t be recalled in the morning

And can’t be recalled in the morning

Вдова йшла повз млин

Молодий чоловік побачив її і почав мріяти

Він мріяв про її красу, він мріяв про її кохання

І у нього була думка, у нього була думка

У нього була думка, як її мати

Він підкрався до неї і тихо сказав

Ляжте біля мене і не бійтеся

Я буду любити тебе, догоджати тобі і бути твоєю сьогодні ввечері

І прогнати всі турботи, і прогнати всі турботи

І розганяти всі машини до ранку

«Ні, ні», — сказала вдова, вона стояла здивовано

Але його слова вони зігріли її та просвітлили очі

Його мрія охопила їх, він недовго цілував її

А то лягли, то лягли

А потім увечері лягли

У прохолодному світлі ранку він прокинувся від сну

Він бачив сумну вдову в її бур’яні, темну й підлу

Його мінлива любов зникла миттєво

І він збився, він збився

Він пішов до іншого

Тож приходьте всі ви, жінки, які жадають кохання

Не слухайте мрійників, бо, на жаль, це правда

Що мрії ніби ніщо, вони згасають разом із світанком

І не можна відкликати, і не можна відкликати

І не можна згадати вранці

І не можна згадати вранці