The Boy and the Mantle (Three Tests of Chastity) - Steeleye Span, Sophie Yates

On the third of May to Carlisle did come

A courteous child with much wisdom

A kirtle and mantle the boy had on

With rings and broaches full richly adorned

Out of his pouch he pulled two nut shells

A pretty mantle therein did dwell

King Arthur, let thy wife wear this

And it will prove whether she be chaste

Forth came dame Guinevere the mantle to try

For she was gay and fond of novelty

She slipped it on but she was afeared

That it might show more than she cared

First it was gold, then it turned green

Then it was blue and it ill her became

Then it turned black of the very worst hue

Said King Arthur, I think that thou’s not true

She threw down the mantle in a fit of pique

And ran to her chamber with flushed cheeks

She cursed the weaver that the cloth had wrought

And vengeance on him that had it bought

Then many a wife did the mantle wear

But on their backs it did crinkle and tear

Kay’s wife, she wore it with certainty

But it showed her buttocks bare for all to see!

She threw down the mantle in a fit of pique

And ran to her chamber with flushed cheeks

She cursed the weaver that the cloth had wrought

And vengeance on him that had it bought

Craddock called his lady, bade her come in

You with no trouble this mantle could win

She bore the mantle, upon her back

But at her great toe it did crinkle and crack

Oh, Bow down Mantle and shame not me

I sinned but once, I tell you certainly

I kissed my husband under a tree

I kissed my husband, before he married me

When she had shriven, and her sins told

The Mantle clothed her in glittering gold

Then every knight in the court did behold

The chastest lady in all the world

The boy then stood, looking over the door

And there he espied a ferocious boar

He drew his wooden knife and fast he ran

He cut off the boar’s head and quit him like a man

He brought in the boar’s head, and held it brave

Saying no seducer’s knife could it carve

Some sharpened their knives quickly on a whetstone

Some threw them away and said they had none

The King and the boy stood looking upon

For all of their knives had turned blunt again

Craddock had a knife made of iron and steel

He cut up the boar’s head wondrous well

The boy had a horn of the good red gold

And to the court spoke he loud and bold

No seducer can drink from this horn

But he will spill it behind or before

Some spilt on their shoulder and some on their knee

For they were seducers for all to see

One missed his mouth and one poured in his eye

For no seducer could drink it right

Craddock won the horn and the boar’s head too

Which showed him faithful and chaste and true

His lady the Mantle, which made her heart glad

To all such ladies, God send good speed

Beware of mantle and knife and horn

The truth out will so be forewarned

That you may live to rue the day

If the boy and the mantle come your way

Beware of mantle and knife and horn

The truth out will so be forewarned

That you may live to rue the day

If the boy and the mantle come your way

Третього травня до Карлайла таки прийшов

Ввічлива дитина з великою мудрістю

Накидка й мантія на хлопчика

Кільця та протяжки повні багато прикрашені

Зі сумки він витяг дві горіхові шкаралупи

У ньому жила гарна мантія

Королю Артуре, нехай твоя дружина носить це

І це доведе, чи вона цнотлива

Дама Гвіневра з’явилася в мантії, щоб спробувати її

Бо вона була геєм і любила новини

Вона одягла його, але боялася

Це може показати більше, ніж вона дбає

Спочатку воно було золотим, а потім стало зеленим

Тоді воно було блакитним, і вона захворіла їй

Потім він став чорним, найгіршого відтінку

Король Артур сказав: «Я думаю, що ти неправда».

Вона скинула мантію в пориві роздратування

І побігла до її кімнати з почервонілими щоками

Вона прокляла ткаля, що виткала полотно

І помститися тому, хто це купив

Тоді багато дружин носили мантію

Але на їхніх спинах воно м’ялося й рвалося

Дружина Кея, вона точно носила його

Але це показало, що її сідниці оголені для всіх !

Вона скинула мантію в пориві роздратування

І побігла до її кімнати з почервонілими щоками

Вона прокляла ткаля, що виткала полотно

І помститися тому, хто це купив

Креддок зателефонував своїй леді, попросив її увійти

Ця мантія могла б перемогти вас без будь-яких проблем

Вона носила мантію на спині

Але на її великому пальці ноги зморщився й тріснув

О, вклони Мантію і не сором мене

Я згрішив, але одного разу, кажу вам точно

Я поцілувала свого чоловіка під деревом

Я цілувала свого чоловіка, перш ніж він одружився зі мною

Коли вона померкла, і гріхи її розповіли

Мантія одягла її в блискуче золото

Тоді кожен лицар у дворі побачив

Найцнотливіша жінка в усьому світі

Тоді хлопець став, дивлячись на двері

І там він побачив лютого кабана

Він вихопив свій дерев’яний ніж і швидко побіг

Він відрізав кабану голову і покинув його, як людина

Він вніс голову кабана й тримав її сміливо

Сказавши, що ніж спокусника не може вирізати

Деякі швидко гострили ножі на бруску

Дехто їх викидав і казав, що їх немає

Король і хлопчик стояли, дивлячись на них

Бо всі їхні ножі знову затупилися

У Креддока був ніж із заліза та сталі

Він дивовижно добре розрубав голову кабана

У хлопця був ріг із доброго червоного золота

І до суду він говорив голосно й сміливо

Жоден спокусник не може пити з цього рогу

Але він проллє це за або перед

Деякі вилилися на плече, а деякі – на коліно

Бо вони були спокусниками, щоб усі бачили

Один пропустив його рот, а інший вилився в око

Бо жоден спокусник не міг би випити його як слід

Креддок виграв і ріг, і голову кабана

Що показало його вірним, цнотливим і правдивим

Його дама Мантія, яка зраділа її серце

Усім таким жінкам, дай Боже швидкості

Остерігайтеся мантії, ножа й рогу

Правда буде так попереджена

Щоб ви дожили, щоб пожалити день

Якщо хлопчик і мантія прийдуть до вас

Остерігайтеся мантії, ножа й рогу

Правда буде так попереджена

Щоб ви дожили, щоб пожалити день

Якщо хлопчик і мантія прийдуть до вас