Seven Hundred Elves - Steeleye Span

Seven hundred elves from out the wood

Foul and grim they were

Down to the farmer’s house they went

His meat and drink to share

There was a farmer in the west and there he chose his ground

He thought to spend the winter there and brought his hawk and hound

He brought with him both hound and cock alone he begged to stay

And all the dear that roamed the wood had cause to rue the day

He felled the oak, he felled the birch, the beech nor poplar spared

And much was grieved the sullen elves at what the stranger dared

He hewed him baulks and he hewed him beams with eager toil and haste

Then up and spake the woodland elves: «Who's come our wood to waste?»

Up and spake the biggest elf and grimly rolled his eyes:

«We'll march upon the farmer’s house and hold on him assize

He’s knocking down both wood and bower, he shows us great distain

We’ll make him rue the day he was born and taste of shame and pain.»

All the elves from out the wood began to dance and spring

And marched towards the farmer’s house their lengthy tails to swing

The farmer from his window looked and quickly crossed his breast

«Oh woe is me,» the farmer cried, «The elves will be my guests.»

In every nook he made a cross and all about the room

And off flew many a frightened elf back to his forest gloom

Some flew to the east, some flew to the west, some flew to the north away

And some flew down the deep ravine and there forever stay

Сімсот ельфів із лісу

Вони були поганими й похмурими

Вони пішли до дому фермера

Його м’ясо та напої, щоб поділитися

На заході був фермер, і там він вибрав свою землю

Він думав перезимувати там і привів свого яструба та собаку

Він привів із собою і собаку, і півня наодинці — він благав залишитися

І всі кохані, що блукали лісом, мали привід шкодувати

Він повалив дуба, повалив березу, бук і тополю пощадив

І дуже засмучувалися похмурі ельфи через те, що наважився незнайомець

Він тесав йому балки і він тесав йому балки з жадібною працею та поспіхом

Потім підвівся і заговорив лісовим ельфам: «Хто прийшов знищити наші ліси?»

Підвівся і заговорив найбільший ельф і похмуро закотив очі:

«Ми підемо до дому фермера й утримаємо його

Він збиває і дрова, і беседку, він виявляє нам велику відмову

Ми змусимо його шкодувати про день, коли він народився, і скуштуємо сорому та болю».

Усі ельфи з лісу почали танцювати й веснити

І рушили до дому фермера своїми довгими хвостами, щоб помахати

Фермер з вікна глянув і швидко схрестив груди

«О горе мені, — вигукнув фермер, — ельфи будуть моїми гостями».

У кожному закутку він робив хрест і все по кімнаті

І багато переляканих ельфів відлетіло назад у свій лісовий морок

Деякі полетіли на схід, деякі на захід, деякі полетіли на північ

А деякі полетіли глибоким яром і там назавжди залишилися