Lady Diamond - Steeleye Span

There was a lord, a lord lived in the North Country

He was a man of wealth and fame

He only had one child, a child but only one

And Lady Diamond was her name

She did not love a lord, she did not love a king

She loved a kitchen boy, and William was his name

And though he brought her joy, he also brought her shame

And he gave his heart to Lady Diamond

«And his hair shines like gold,» said Lady Diamond

«And his eyes like crystal stones,» said Lady Diamond

«Bright as the silver moon» she said, «bright as the sun that shines»

«Bright as the silver moon» she said, «bright as the sun that shines»

On Lady Diamond

It was a Winter’s night the lord could get no rest

To Lady Diamond’s room he came

He sat down on her bed just like a wondering ghost

Now Lady Diamond tell me plain

«Do you love a lord», he said, «or do you love a king?»

«I love a kitchen boy, and William is his name

And better I love that boy than all your well-bred men;

I have his heart», said Lady Diamond

(Instrumental Break — verse)

Oh where are all my men, he said, that I gave meat and fee

Go fetch the kitchen boy and bring him here to me

They dragged him from the house and hung him on a tree

And they gave his heart to Lady Diamond

Був лорд, жив у Північній країні

Він був людиною багатства та слави

У нього була лише одна дитина, але одна дитина

А її звали леді Даймонд

Вона не любила лорда, вона не любила короля

Вона любила хлопця-кухаря, і його звали Вільям

І хоча він приніс їй радість, він також приніс їй сором

І він віддав своє серце леді Даймонд

«І його волосся сяє, як золото», — сказала леді Даймонд

«А його очі, як кришталеві камені», — сказала леді Даймонд

«Яскравий, як срібний місяць, — сказала вона, — яскравий, як сонце, що світить»

«Яскравий, як срібний місяць, — сказала вона, — яскравий, як сонце, що світить»

На Lady Diamond

Це була зимова ніч, і лорд не міг відпочити

Він прийшов у кімнату леді Даймонд

Він сів на її ліжко, як дивовижний привид

Тепер леді Даймонд скажіть мені просто

«Ти любиш лорда, — сказав він, — чи ти любиш короля?»

«Я люблю кухаря, і його звати Вільям

І я люблю цього хлопця краще, ніж усіх твоїх вихованих чоловіків;

У мене його серце», – сказала леді Даймонд

(Інструментальна перерва — куплет)

О, де всі мої чоловіки, сказав він, що я дав м’ясо та гонорар

Іди приведи кухонного хлопчика й приведи його сюди до мене

Вони витягли його з дому та повісили на дереві

І вони віддали його серце леді Даймонд