Жизнь – река - Стас Михайлов

Я правила игры не изменю

Где время незаметно утекает

И жизни быстротечная река

Назад меня к истокам не пускает

Понимаю сердцем я

В детство счастья дверца

Не открыта нам

Лишь с мудростью небесной

Смысл открывается к сорока годам

Где ты?

Время где не слушался

Где в догадках путался

Изредка смотря на верх

Где ты?

Время безоглядное

Где душа нарядная не знала грех

Я смотрел в тебя времени река

И не видел дна

Времени река, трудная река, жизнь моя река

Начав однажды с небом разговор

Что было не понятным, стало ясным

Душа моя узнав зачем живет

В мгновенье ока стала необъятной

Отраженье истины мы не видим истины

В водах своих рек

И спешим все в бездну мы

Не найдя небесного, так за веком век

Я правила ігри не зміню

Де час непомітно витікає

І життя швидкоплинна річка

Назад мене до витоків не пускає

Розумію серцем я

В дитинство щастя дверцята

Не відкрита нам

Лише з мудрістю небесною

Сенс відкривається до сорока років

Де ти?

Час де не слухався

Де в здогадах плутався

Зрідка дивлячись на верх

Де ти?

Час безоглядний

Де душа ошатна не знала гріх

Я дивився в тебе часу річка

І не бачив дна

Часу річка, важка річка, життя моя річка

Почавши одного разу з небом розмову

Що було не зрозумілим, стало зрозумілим

Душа моя дізнавшись навіщо живе

Вмить стала неосяжною

Відображення істини ми не бачимо істини

У водах своїх річок

І спішаємо все в безодню ми

Не знайшовши небесного, так за віком століття