Я к вечности шагаю - Стас Михайлов

Я к вечности шагаю день за днем,

Лечу стрелой по закоулкам века.

Взяв быстрый старт в забеге с суетой,

Я медленно утрачиваю образ человека.

Приняв от жизни правила игры,

Я погружаюсь в жуткую нелепость.

Душа, как птица, просит высоты,

А плоть — утех, претерпевая тленность.

Я рвусь на части, я ищу любовь,

Не чаши плотской, ей легко разбиться.

Божественной любви, она ведь в вас живет,

Она в сердцах у вас лишь глубоко таится.

Когда стою пред вами на ногах,

Душа пред вами пала на колени.

Пою для вас — а значит я живу,

Живу, пока стою на этой сцене.

Я к вечности шагаю день за днем,

Лечу стрелой по закоулкам века.

Взяв быстрый старт в забеге с суетой,

Я медленно утрачиваю образ человека.

Приняв от жизни правила игры,

Я погружаюсь в жуткую нелепость.

Душа, как птица, просит высоты,

А плоть — утех, претерпевая тленность.

Я до вічності крокую день за днем,

Лікую стрілою по закутках століття.

Взявши швидкий старт у забігу з суєтою,

Я повільно втрачаю образ людини.

Прийнявши від життя правила гри,

Я поринаю в жахливу безглуздість.

Душа, як птах, просить висоти,

А плоть — втіх, терпляча тлінність.

Я рвусь на частини, я шукаю кохання,

Не чаші плотської, їй легко розбитися.

Божественного кохання, воно ж у вас живе,

Вона в серцях у вас лише глибоко таїться.

Коли стою перед вами на ногах,

Душа перед вами впала на коліна.

Співаю для вас - а значить я живу,

Живу, поки що стою на цій сцені.

Я до вічності крокую день за днем,

Лікую стрілою по закутках століття.

Взявши швидкий старт у забігу з суєтою,

Я повільно втрачаю образ людини.

Прийнявши від життя правила гри,

Я поринаю в жахливу безглуздість.

Душа, як птах, просить висоти,

А плоть — втіх, терпляча тлінність.