Веди меня, бог мой - Стас Михайлов

Я открою свое сердце,

Я открою свою душу.

И пойду по этой грани

Незатейливой судьбы.

Я пойду, я не заплачу,

И я пойду, и я не струшу.

Припев:

Веди меня, Бог мой,

Веди меня, свет мой.

Когда уже не будет больше сил,

Я слезно попрошу,

Чтоб ты меня простил!

Чтоб ты меня простил,

Простил, простил!

Слепо верю в то, что будет,

Хорохорюсь и мытарюсь.

И нелепую случайность

Принимаю я как данность.

Я хотел быть только первым,

Даже думал я, что гений!

А я просто грешный и нелепый,

И я живу под этим небом.

Я просто грешный и нелепый,

И я живу под этим небом.

Я открою свое сердце,

Я открою свою душу.

И пойду по этой грани

Незатейливой судьбы.

Я пойду, я не заплачу,

И я пойду, и я не струшу.

Припев:

Веди меня, Бог мой,

Веди меня, свет мой.

Когда уже не будет больше сил,

Я слезно попрошу,

Чтоб ты меня простил!

Чтоб ты меня простил,

Простил, простил!

Чтоб ты меня простил,

Чтоб ты меня простил, Господи!

Я відкрию своє серце,

Я відкрию свою душу.

І піду по цій грані

Невигадливої ​​долі.

Я піду, я не заплачу,

І я піду, і я не струсю.

Приспів:

Веди мене, Бог мій,

Веди мене, світло мій.

Коли вже не буде більше сил,

Я слізно попрошу,

Щоб ти мене пробачив!

Щоб ти мене пробачив,

Вибачив, пробачив!

Сліпо вірю в те, що буде,

Хорохочусь і митарюсь.

І безглуздий випадковість

Приймаю я як даність.

Я хотів бути тільки першим,

Навіть я думав, що геній!

А я просто грішний і безглуздий,

І я живу цього неба.

Я просто грішний і безглуздий,

І я живу цього неба.

Я відкрию своє серце,

Я відкрию свою душу.

І піду по цій грані

Невигадливої ​​долі.

Я піду, я не заплачу,

І я піду, і я не струсю.

Приспів:

Веди мене, Бог мій,

Веди мене, світло мій.

Коли вже не буде більше сил,

Я слізно попрошу,

Щоб ти мене пробачив!

Щоб ти мене пробачив,

Вибачив, пробачив!

Щоб ти мене пробачив,

Щоб ти мене пробачив, Господи!