Русь - Стас Михайлов

То ли было, то ли будет так, я пророчить не берусь,

Встанешь ты с колен побитая, неприкаянная Русь.

Ох, страна моя бедовая, в голос хочется рыдать.

Поднимайся моя Родина!

Нам не время умирать.

Ополчились да оскалились за кордоном холуи,

Как шакалы лают издали, знать: боятся нас они.

Помнят, как не раз вставала ты под кресты и образа.

Ой!

Как бежали окаянные, страха полные глаза.

Не пытайтесь и не пробуйте приближаться к нам с мечом,

Полетят все Ваши головы с благословения икон.

Не сломить Вам душу русскую никогда и никому,

Ведь она частица Божия и подвластна лишь ему.

Так что копья прочь, и руки прочь!

Вам Россию не понять,

Где за честь сложить за друга голову и за Христа с улыбкой умирать!

Где за честь сложить за друга голову и за Христа с улыбкой умирать!

То ли було, то ли буде так, я пророкувати не берусь,

Встанеш ти з колін побита, неприкаяна Русь.

Ох, країно моя бідолашна, вголос хочеться ридати.

Піднімайся моя Батьківщина!

Нам не вмирати.

Ополчилися і оскалилися за кордоном холуї,

Як шакали гавкають здалеку, знати: бояться нас вони.

Пам'ятають, як не раз вставала ти під хрести і образу.

Ой!

Як бігли окаянні, страху повні очі.

Не намагайтеся і не спробуйте наближатися до нас з мечем,

Полетять усі Ваші голови з благословення ікон.

Не зламати Вам душу російську ніколи і нікому,

Адже вона частка Божа і підвладна лише йому.

Так що списи геть, і руки геть!

Вам Росію не зрозуміти,

Де за честь скласти за друга голову і за Христа з посмішкою вмирати!

Де за честь скласти за друга голову і за Христа з посмішкою вмирати!