Приказ - Стас Михайлов

Обрывки жизни уходят прочь, смотрю на солнце, а вижу ночь,

Лишь запах серы и стон глухой и кто-то рядом хрипит живой.

Припев:

Не умирать!

Приказ мне с неба, надо встать,

Мне надо встать за тех юнцов, несостоявшихся отцов,

За тех, кто шел в последний бой, за не вернувшихся домой,

За не родившихся детей, за слезы наших матерей,

Я должен встать!

Я должен встать!

Я должен встать!

И я хриплю, но я встаю, я погибаю, но живу,

Наш командир кричит: «Огонь!», бросок гранаты, режет боль

И я сливаюсь с тишиной.

Припев:

Не умирать!

Приказ мне с неба, надо встать,

Мне надо встать за тех юнцов, несостоявшихся отцов,

За тех, кто шел в последний бой, за не вернувшихся домой,

За не родившихся детей, за слезы наших матерей,

Я должен встать!

Я должен встать!

Я должен встать!

Не умирать!

Приказ мне с неба, надо встать,

Мне надо встать за тех юнцов, несостоявшихся отцов,

За тех, кто шел в последний бой, за не вернувшихся домой,

За не родившихся детей, за слезы наших матерей,

Я должен встать!

Я должен встать!

Я должен встать!

Уривки життя йдуть геть, дивлюся на сонце, а бачу ніч,

Лише запах сірки і стон глухий і хтось поруч хрипить живий.

Приспів:

Не вмирати!

Наказ мені з неба, треба встати,

Мені треба встати за тих молодиків, що не відбулися батьків,

За тих, хто йшов у останній бій, які не повернулися додому,

За не народжених дітей, за сльози наших матерів,

Я повинен встати!

Я повинен встати!

Я повинен встати!

І я хриплю, але я встаю, я гинаю, але живу,

Наш командир кричить: "Вогонь!", кидок гранати, ріже біль

І я зливаюся з тишею.

Приспів:

Не вмирати!

Наказ мені з неба, треба встати,

Мені треба встати за тих молодиків, що не відбулися батьків,

За тих, хто йшов у останній бій, які не повернулися додому,

За не народжених дітей, за сльози наших матерів,

Я повинен встати!

Я повинен встати!

Я повинен встати!

Не вмирати!

Наказ мені з неба, треба встати,

Мені треба встати за тих молодиків, що не відбулися батьків,

За тих, хто йшов у останній бій, які не повернулися додому,

За не народжених дітей, за сльози наших матерів,

Я повинен встати!

Я повинен встати!

Я повинен встати!