Покраснела рябина - Стас Михайлов

Покраснела рябина, посинела вода.

Месяц, всадник унылый, уронил повода.

Снова выплыл из рощи синим лебедем мрак.

Чудотворные мощи он принес на крылах.

Чудотворные мощи он принес на крылах.

Припев:

Край ты, край мой, родимый, вечный пахарь и вой,

Словно Волга под ивой, ты поник головой.

Встань, пришло исцеление, навестил тебя Спас.

Лебединое пенье нежит радугу глаз.

Лебединое пенье нежит радугу глаз.

Дня закатного жертва искупила весь грех.

Новой свежестью ветра пахнет зреющий снег.

Но незримые дрожди все теплей и теплей…

Помяну тебя в дождик я, Есенин Сергей.

Помяну тебя в дождик я, Есенин Сергей.

Припев:

Край ты, край мой, родимый, вечный пахарь и вой,

Словно Волга под ивой, ы поник головой.

Встань, пришло исцеление, навестил тебя Спас.

Лебединое пенье нежит радугу глаз.

Лебединое пенье нежит радугу глаз.

Покраснела рябина, посинела вода…

Почервоніла горобина, посиніла вода.

Місяць, вершник похмурий, упустив приводу.

Знову виплив із гаю синім лебедем морок.

Чудотворні мощі він приніс на крилах.

Чудотворні мощі він приніс на крилах.

Приспів:

Край ти, край мій, рідний, вічний орач і вій,

Немов Волга під вербою, ти поник головою.

Устань, прийшло зцілення, відвідав тебе Спас.

Лебедине спів нежить веселку очей.

Лебедине спів нежить веселку очей.

Дня західного жертва спокутувала весь гріх.

Новою свіжістю вітру пахне сніг.

Але незримі дріжджі все тепліше і тепліше...

Згадаю тебе в дощ я, Єсенін Сергій.

Згадаю тебе в дощ я, Єсенін Сергій.

Приспів:

Край ти, край мій, рідний, вічний орач і вій,

Немов Волга під вербою, і поник головою.

Устань, прийшло зцілення, відвідав тебе Спас.

Лебедине спів нежить веселку очей.

Лебедине спів нежить веселку очей.

Почервоніла горобина, посиніла вода.