По тонкому льду - Стас Михайлов

Я вновь иду по тонкому льду,

Я задыхаюсь как в бреду.

То путь мой светел,

То канет все во мгу.

То небо нарисует красоту,

То небо нарисует красоту.

То свет, то тьма.

То нет, то да.

На грани все всегда.

То рай, то ад.

То снег, то град.

Извечная борьба добра и зла.

Наш так устроен мир,

В нем каждый кем-то был.

Один увидел жизнь,

Другой глаза закрыл.

Один лишь будет там,

Другой уж был.

Один лишь будет там,

Другой уж был…

Я знову йду по тонкому льоду,

Я задихаюсь як у маренні.

То шлях мій світлий,

Те кане все в мгу.

То небо намалює красу,

То небо намалює красу.

То світло, то темрява.

То ні, то так.

На межі все завжди.

То рай, то пекло.

То сніг, то град.

Одвічна боротьба добра і зла.

Наш так влаштований світ,

У ньому кожен кимось був.

Один побачив життя,

Інший очі заплющив.

Один тільки буде там,

Інший вже був.

Один тільки буде там,

Інший вже був…