Мальчик-задира - Стас Михайлов

Наше счастье летает над пропастью,

Жизнь уставшая дышит едва.

Я живу между страстью и совестью,

И разлука считает года.

Звёзды, падая с неба, сгорают —

Тихо плачут незримой слезой.

Припев:

Унесите меня в моё детство —

В руки мамы, я мальчик-задира;

Дайте мне от простуды средство

И игрушку из детского мира.

Пожалейте немного, подбросьте!

-

Не хочу ни гадать, ни просить я.

Мои чувства живут на погосте, —

Тело просит: к себе приютите.

Теребит меня память безропотно,

И колючки отравленных роз;

И судьба, озираясь неопытно

Беспокоиться стала всерьёз.

От меня отвернулась молодость,

Моё сердце не ждёт весны…

Припев:

Унесите меня в моё детство —

В руки мамы, я мальчик-задира;

Дайте мне от простуды средство

И игрушку из детского мира.

Пожалейте немного, подбросьте!

-

Не хочу ни гадать, ни просить я.

Мои чувства живут на погосте, —

Тело просит: к себе приютите.

Пожалейте немного, подбросьте!

-

Не хочу ни гадать, ни просить я.

Мои чувства живут на погосте, —

Тело просит: к себе приютите.

Пол земли облетели страдания,

Часть вины я забрал у души.

Я считал и считаю желания;

Я прошу — подожди, не спеши.

Время льётся, и жизнь — бестолковая,

От меня, усмехаясь, бежит.

Припев:

Унесите меня в моё детство —

В руки мамы, я мальчик-задира;

Дайте мне от простуды средство

И игрушку из детского мира.

Пожалейте немного, подбросьте!

-

Не хочу ни гадать, ни просить я.

Мои чувства живут на погосте, —

Тело просит: к себе приютите.

Пожалейте немного, подбросьте!

-

Не хочу ни гадать, ни просить я.

Мои чувства живут на погосте, —

Тело просит: к себе приютите.

Мои чувства живут на погосте, —

Тело просит: к себе приютите.

Наше щастя літає над прірвою,

Життя втомлене дихає ледве.

Я живу між пристрастю і совістю,

І розлука вважає роки.

Зірки, падаючи з неба, згорають

Тихо плачуть незримою сльозою.

Приспів:

Занесіть мене в моє дитинство

Руки мами, я хлопчик-задира;

Дайте мені від застуди засіб

І іграшку з дитячого світу.

Пошкодуйте трохи, підкиньте!

-

Не хочу ні гадати, ні просити я.

Мої почуття живуть на цвинтарі,

Тіло просить: до себе притульте.

Теребит мене пам'ять покірно,

І колючки отруєних троянд;

І доля, озираючись недосвідчено

Перейматися стала серйозно.

Від мене відвернулась молодість,

Моє серце не чекає весни…

Приспів:

Занесіть мене в моє дитинство

Руки мами, я хлопчик-задира;

Дайте мені від застуди засіб

І іграшку з дитячого світу.

Пошкодуйте трохи, підкиньте!

-

Не хочу ні гадати, ні просити я.

Мої почуття живуть на цвинтарі,

Тіло просить: до себе притульте.

Пошкодуйте трохи, підкиньте!

-

Не хочу ні гадати, ні просити я.

Мої почуття живуть на цвинтарі,

Тіло просить: до себе притульте.

Пол землі облетіли страждання,

Частину провини я забрав у душі.

Я вважав і вважаю бажання;

Я прошу — почекай, не поспішай.

Час ллється, і життя — безглузда,

Від мене, посміхаючись, біжить.

Приспів:

Занесіть мене в моє дитинство

Руки мами, я хлопчик-задира;

Дайте мені від застуди засіб

І іграшку з дитячого світу.

Пошкодуйте трохи, підкиньте!

-

Не хочу ні гадати, ні просити я.

Мої почуття живуть на цвинтарі,

Тіло просить: до себе притульте.

Пошкодуйте трохи, підкиньте!

-

Не хочу ні гадати, ні просити я.

Мої почуття живуть на цвинтарі,

Тіло просить: до себе притульте.

Мої почуття живуть на цвинтарі,

Тіло просить: до себе притульте.