Reminiscencia - Solitario

Soy escritor para evitar ser un suicida

Soy un muerto que está contando su vida

En este mundo tengo muy pocas cosas

Te aseguro que ninguna de ellas se llama alegría

Dame un punto de partida pa' iniciar la despedida

Dame alas para que apague estas llamas al batirlas

Que luego saldré volando

Tan rápido como quien pretende escapar de algo

Me persigue el tiempo, los recuerdos

La mierda de vida que llevo, y esa que no tengo

Estoy llenando mi imaginación de besos

Y aún así no contrarresto los bocados que me llevo

Tengo algo que me arde, como si bailara el fuego

Cuando la ira se desate no habrá que quemar mi cuerpo

Pero trae antorchas de sobra

Que a más de una de esas zorras me las llevo

Qué puta es la vida, y qué rápido pasa

Con lo lento que se viven las penurias

Me sobran los complejos, no la pasta

No me hacen falta alabanzas para que me suba

Más bien necesito que se suba ella

Para que se me bajen todas las penas

Dame un billete pa' ese tren

Ese que lleva a las estrellas

A las que nunca llegaré por lo que parece

Casi 19 y sigo en mis 13 (En mi 13)

Con un sabor a mala suerte que me amarga

No soy un arma, y sin embargo el diablo me carga

Estoy más loco cada día, lo admito

Tengo los ojos pegados, y aún así escribo

Y si tengo más odio que sueño

No me acostaré mientras quede mierda dentro

¿Para qué cerrar los ojos?

Si se me abren los recuerdos

Me voy a quedar con las ganas

De no pensar en nada cada vez que me acuesto

¿Para qué seguir soñando?

Si la vida no es un sueño

El tiempo pasa volando

Y yo sigo intentando cogerle el vuelo

Я письменник, щоб не стати самогубцем

Я мертва людина, яка розраховує своє життя

У цьому світі я маю дуже мало речей

Запевняю вас, що жодна з них не називається радістю

Дайте мені відправну точку, щоб почати прощання

Дай мені крила, щоб загасити це полум'я, побивши його

Що потім я полечу

Так само швидко, як хто намагається втекти від чогось

Час переслідує мене, спогади

Говне життя, яке я живу, і якого в мене немає

Я наповнюю свою уяву поцілунками

І все одно я не протидію укусам, які роблю

Мене щось пече, наче вогонь танцював

Коли гнів вивільниться, не буде потреби спалювати моє тіло

Але візьміть із собою запасні факели

Що я візьму більше ніж одну з цих сук

Яке стерво життя, і як швидко воно минає

Як повільно переживаються труднощі

У мене багато комплексів, а не тісто

Мені не потрібна похвала, щоб підняти мене

Мені скоріше потрібно, щоб вона піднялася

Щоб зійшли всі мої печалі

Дайте мені квиток на той поїзд

Той, що веде до зірок

Ті, до яких я ніколи не дістануся, здається

Майже 19, а мені ще 13 (У 13)

З присмаком нещастя, від якого мені стає гірко

Я не зброя, а диявол мене атакує

Я божевільний з кожним днем, я це визнаю

У мене очі зліплені, а я все одно пишу

І якщо я маю більше ненависті, ніж мрії

Я не піду спати, поки всередині залишилося лайно

Навіщо закривати очі?

Якщо відкриються мої спогади

Я збираюся залишитися з бажанням

Не думати ні про що кожного разу, коли лягаю спати

Навіщо продовжувати мріяти?

Якщо життя не сон

Час летить

І я все намагаюся встигнути на рейс