La Excitación Del Ahorcado - Solitario

Abandonar la somnolencia por mis sueños

Perder el tiempo con promesas

La más débil de todas es la que el propio individuo se designa

Por eso todo ensueño se cimenta sobre ruinas

Quien haya ascendido el último escalón del dolor

Y ahora contemple la vida bajo mi misma visión

Quien haya soportado este estado

Despejara la duda sobre porque eyaculan los ahorcados

El libre pensador anhela la doctrina

Como la sombra de un árbol un cansado senderista

El objetivo del exhausto es su descanso

Aunque el sentido de su empresa se halle en su renuncia

Que no rima una mierda, me la suda

Martillare tus oídos con anti música

No es un ardid para evitar comerme el coco

Aquí tos' sabemos que nadie escribe como este loco

Pero ni loco os doy el gusto

De ver mis grandes letras reducidas a música de tumulto

Podría escribir mierda vacía como tu ídolo

Pero tienes puesto a solitario, recuérdalo

Una de metafísica y dos de veneno

Una de me odio y otra me cago en tus muertos

No cambia el mensaje pero si el destinatario

Recuérdalo puta, tienes puesto a solitario

Admiro al insensato al que la muerte no atormenta

La valentía procede de una irreflexión de la consecuencia

Párate a pensar tal vez si aquello que ves

Travestido como valentía no es más que idiotez

Y a continuación la ilustración de este aforismo

Que hará su comprensión más asimilable y amena

No es proeza tocar la llama con la yema

Si se tiene el desconocimiento de que el fuego quema

Somos marionetas pilotadas por el ego

Hay un solipsista intrínseco incluso en quien niega serlo

Tu propia percepción te hará parecer objetivo

Pero solo es fruto de tu subjetividad como individuo

Quieren enfrentarse ahora al profesor del aula

Contra mi más bien parecen tetrapléjicos del habla

Es normal que se me frustren al no entender mi palabra

Condenados a la imposibilidad de refutarla

No vas a adelantarme ya que vuelo sobre ti

Os follo como consecuencia y nunca como fin

Mi aquiescencia a la ciencia para que al morir

Metan mi cerebro en un tarro como el nardo de Rasputín

Quien busque certezas verá el vacío de la vida

La ilusión pierde el sentido cuando el truco se revela

Por eso ilusionistas me persiguen con la mira

Allí donde se cuecen verdades se fríen las mentiras

Esa última frase vale oro

Oyentes desdichados siéntanse privilegiados

Desde ahora tus oídos son sagrados

Arráncatelos y guárdalos como el tesoro más preciado

En mis obras siempre destacan las frases más sencillas

Por el mero hecho de que son las únicas que pillan

A la mínima complejidad la masa se obnubila

Las mayores letras siempre pasan desapercibidas

El hecho de que me llame genio a mí mismo

No es por egocentrismo ni exceso de virtuosismo

(Si todos entendiesen al genio todos lo serían)

Es la incomprensión popular la que refuerza mi teoría

En el final bonito asesinan a las perdices

Las cosas es mejor que no las analices

Solo hay filósofos auto engañados

No existen filósofos felices

La moral dependerá de quien la mire

Que el humo que te venden no te contamine

(Pervertirás la sociedad)

Es más te diré que tan solo es por eso por lo que vine

Una de metafísica y dos de veneno

Una de me odio y otra me cago en tus muertos

No cambia el mensaje pero si el destinatario

Recuérdalo puta, tienes puesto a solitario

Una de metafísica y dos de veneno

Una de me odio y otra me cago en tus muertos

No cambia el mensaje pero si el destinatario

Recuérdalo puta, tienes puesto solitario

Una de metafísica y dos de veneno

Una de me odio y otra me cago en tus muertos

No cambia el mensaje pero si el destinatario

Recuérdalo puta, tienes puesto solitario

Una de metafísica y dos de veneno

Una de me odio y otra me cago en tus muertos

No cambia el mensaje pero si el destinatario

Recuérdalo puta, tienes puesto solitario

Empecé por desconfiar del escritor

Los libros mienten casi el doble que su autor

Después de todo lo contado

¿Comprendes ahora la excitación del ahorcado?

Відмовся від сонливості заради моїх снів

Гаяти час на обіцянки

Найслабшим з усіх є той, який індивід сам позначає

Тому всі мрії засновані на руїнах

Хто піднявся на останню сходинку болю

А тепер подивіться на життя під моїм таким же зором

Хто витримав цей стан

Це розвіє сумніви, чому завис еякулят

Вільний мислитель прагне доктрини

Як тінь дерева втомлений мандрівник

Мета виснаженого - його відпочинок

Хоча сенс вашої компанії полягає у вашій відставці

Це не римується лайно, я пітнію

Я заб'ю тобі вуха антимузикою

Уникати їсти кокос — це не хитрість

Тут ми всі знаємо, що ніхто не пише, як цей божевільний

Але я навіть не приношу тобі задоволення

Бачити, як мої чудові тексти зведені до бурхливої ​​музики

Я міг би писати пусте лайно, як ваш кумир

Але ти сам, пам’ятай

Один про метафізику і два про отруту

Одне з них я ненавиджу, а інше я сраю на твоїх мертвих

Повідомлення не змінюється, але змінюється одержувач.

Пам'ятай, суко, ти на соло

Я захоплююся дурнем, якого не мучить смерть

Хоробрість походить від необдуманості наслідків

Зупиніться, щоб подумати, можливо, якщо те, що ви бачите

Переодягання як хоробрість – не що інше, як ідіотизм

А потім ілюстрація до цього афоризму

Це зробить ваше розуміння більш легким і приємним

Не подвиг торкнутися полум'я кінчиком пальця

Якщо ти не знаєш, що вогонь горить

Ми маріонетки, якими керує его

Є внутрішній соліпсист навіть у тих, хто заперечує себе таким

Ваше власне сприйняття зробить вас об'єктивними

Але це лише результат вашої суб’єктивності як особистості

Вони хочуть зараз зустрітися з класним керівником

Проти мене вони здаються більше схожими на квадриплегіків мови

Це нормально, що вони розчаровуються, не розуміючи мого слова

Засуджений на неможливість його спростувати

Ти не збираєшся мене обганяти, оскільки я пролітаю над тобою

Я трахаю тебе як наслідок і ніколи як кінець

Моя згода на науку, щоб коли я помру

Помістіть мій мозок у банку, як нард Распутіна

Той, хто шукає певності, побачить порожнечу життя

Ілюзія втрачає сенс, коли трюк розкривається

Тому ілюзіоністи ганяються за мною прицілом

Там, де вариться правда, смажиться брехня

Останнє речення золота варте.

Нещасні слухачі почуваються привілейованими

Відтепер твої вуха священні

Рвіть їх і бережіть, як найдорожчий скарб

У моїх роботах завжди виділяються найпростіші фрази

За той самий факт, що вони єдині, хто ловить

При найменшій складності натовп стає одержима

Найбільші букви завжди залишаються непоміченими

Те, що я називаю себе генієм

Це не через егоцентризм чи надмірну віртуозність

(Якби всі розуміли генія, то всі були б такими)

Це поширене непорозуміння підкріплює мою теорію

У красивому фіналі вони вбивають куріпок

Краще не аналізувати речі

Є тільки філософи, що обманюють себе

Щасливих філософів не буває

Мораль залежатиме від того, хто на це дивиться

Щоб дим, який вам продають, не забруднював вас

(Ви спотворите суспільство)

Насправді я вам скажу, що я прийшов лише з цієї причини

Один про метафізику і два про отруту

Одне з них я ненавиджу, а інше я сраю на твоїх мертвих

Повідомлення не змінюється, але змінюється одержувач.

Пам'ятай, суко, ти на соло

Один про метафізику і два про отруту

Одне з них я ненавиджу, а інше я сраю на твоїх мертвих

Повідомлення не змінюється, але змінюється одержувач.

Пам'ятай, суко, у тебе самотня робота

Один про метафізику і два про отруту

Одне з них я ненавиджу, а інше я сраю на твоїх мертвих

Повідомлення не змінюється, але змінюється одержувач.

Пам'ятай, суко, у тебе самотня робота

Один про метафізику і два про отруту

Одне з них я ненавиджу, а інше я сраю на твоїх мертвих

Повідомлення не змінюється, але змінюється одержувач.

Пам'ятай, суко, у тебе самотня робота

Я почав з недовіри до письменника

Книги брешуть майже вдвічі більше, ніж їх автор

Після всього розказаного

Тепер ви розумієте хвилювання повішеного?