Insondable - Solitario

Hoy el odio me supura por los poros

La vida es una puta, no mejora, y yo me jodo

Yo me muero, me asfixio, me ahogo

Nadando en la inmensidad de este cruel mar de lodo

Ahora es cuando me doy cuenta de que a los hijos de puta

Les va bien, de que todo lo que hice bien fue en vano

Tratando de rememorar las cosas que pude hacer y no hice

Ya no son tangibles a mis propias manos

Ya no puedo tocar más que esta tristeza

Porque todo se ha escapado

Estoy mintiéndome a mí mismo con la mayor franqueza

Apostando por un trébol deshojado

Subiendo cuesta arriba caigo cuesta abajo

Sufriendo en la subida, muriendo cuando bajo

Esto debe ser obra de un mal encarado

Macabro hijo de puta con cara de diablo

Y si no no se entiende por qué mi vida depende

De la tristeza mientras pende de un hilo

Que venga un erudito de fenómenos paranormales

En los que no creo y me explique lo que ha ocurrido

Que yo no le encuentro el sentido

Si es que algún día lo ha tenido

Esa mierda del karma se la han inventado

Y si es verdad que existe yo lo tengo invertido

Otra más que cae por el aburrimiento

Y me arrastra a un pozo sin fondo

Donde el fondo que hay siempre es el lamento

El pesar pasar del tiempo, me siento muerto y solo

Y tan solo si lo pienso soy consciente

No creo que haya gran diferencia entre esto y la muerte

Quizás pueda encontrar una

Si por fortuna llegara a verte

En mi cama junto a fajos de billetes

Que quemaría porque no los necesito

Quizás te quemaría a ti también

Para así depender de esta tristeza que proyecto

¿Cómo puedo encontrarme tan mal?

Si llevo años buscándome a mí mismo

Lo normal sería no encontrar nada

Si no fuera por la mierda acumulada estaría vacío

Pero estoy bien lleno

Mi estructura de santo está rellena de veneno

Si no puedo tocar el cielo con los dedos

Eliminaré a esos pájaros que vuelan donde yo no llego

Porque esta vida es mía, soy yo quien la vive

Y en ella yo voy primero

Mi odio surge a colación de vuestro amor

Y vuestra libertad termina donde empieza la que yo no tengo

Así que no lo haréis vosotros

Si es que yo no puedo hacerlo

Si yo no puedo ser feliz

¿Por qué iba a permitir que me mostréis vuestra alegría?

Le cedí el paso a la vida como seña de respeto

Y así pasó delante mía

Me arrepiento más de las cosas que no he hecho

Que de aquellas que si hubiera hecho me arrepentiría

Y ahora aquí con 19 coronas de espinas superpuestas

Contando el tiempo que me queda

Para acabar este martirio que me asfixia

Que constringe mis entrañas y me hace vomitar ideas

Dime la fórmula de este teorema

Con solución final en muerte

¿Despejaré algún día la incógnita que impide

Que salga de este declive o estoy en manos de la suerte?

Eh, dime

¿Estoy en manos de la suerte?

¿Queda algo más que hacer que escribir otro papel

Y esperar a ver la muerte?

Eh, dime

¿Estoy en manos de la suerte?

¿Queda algo más que hacer que escribir otro papel

Y esperar a ver la muerte?

Eh, dime

¿Estoy en manos de la suerte?

¿Queda algo más que hacer que escribir otro papel

Y esperar a ver la muerte?

Eh, dime

¿Estoy en manos de la suerte?

¿Queda algo más que hacer que escribir otro papel

Сьогодні ненависть сочиться з моїх пор

Життя сука, воно не стає кращим, і я в лазі

Помираю, задихаюсь, тону

Плавання в безмежжі цього жорстокого моря бруду

Зараз я розумію, що сучі сини

У них добре, що все, що я зробив правильно, було марним

Намагаюся згадати те, що я міг зробити, а не зробив

Їх уже не можна відчути моїми руками

Я не можу торкнутися більше, ніж цей смуток

Тому що все це вислизнуло

Я сам собі відверто брешу

Ставка на безлисту конюшину

Йдучи в гору, я падаю вниз

Страждання на шляху вгору, смерть на шляху вниз

Це, мабуть, витвір злого обличчя

Похмурий сучий син із обличчям диявола

А якщо ні, то незрозуміло, від чого залежить моє життя

Від смутку висить на волосині

Приведіть знавця паранормальних явищ

В які я не вірю і пояснюють мені, що сталося

Що не знаходжу сенсу

Якщо він колись мав це

Ця карма була вигадана

І якщо це правда, що він існує, я його інвестував

Ще один, який падає через нудьгу

І тягне мене в бездонну яму

Де фоном, який завжди є, є жаль

Минає час, я відчуваю себе мертвим і самотнім

І тільки якщо я думаю про це, я усвідомлюю

Я не думаю, що між цим і смертю є велика різниця

можливо я знайду один

Якщо, на щастя, я побачу тебе

У моєму ліжку біля пачок купюр

Щоб я спалив, бо вони мені не потрібні

Може, спалив би й тебе

Щоб залежати від цього смутку, який я проектую

Як я можу почуватися так погано?

Якби я шукав себе роками

Нормально було б нічого не знайти

Якби не накопичене лайно, я був би порожній

але я ситий

Мій святий каркас наповнений отрутою

Якщо я не можу торкнутися неба пальцями

Я знищу тих птахів, які літають туди, куди я не досягну

Тому що це життя моє, я той, хто ним живе

І в ньому я йду першим

Моя ненависть виникає з твоєї любові

І твоя свобода закінчується там, де починається та, якої я не маю

Тож не будеш

Якщо я не зможу це зробити

Якщо я не можу бути щасливим

Чому я дозволив тобі показати мені свою радість?

Я дав дорогу життю на знак поваги

І так воно пройшло переді мною

Я більше шкодую про те, чого не зробив

Це з тих, що якби я зробив, я б про це пошкодував

А тепер тут із 19 терновими вінцями, що перекривають один одного

Рахую час, який у мене залишився

Щоб покласти край цьому мучеництву, яке мене душить

Це стискає моє нутро і змушує мене викидати ідеї

Назвіть формулу цієї теореми

З остаточним рішенням у смерті

Чи розкрию я колись таємницю, яка заважає

Вийти з цього занепаду чи мені пощастить?

привіт, скажи мені

Я в руках удачі?

Залишається щось зробити, окрім як написати ще одну роботу

І чекати смерті?

привіт, скажи мені

Я в руках удачі?

Залишається щось зробити, окрім як написати ще одну роботу

І чекати смерті?

привіт, скажи мені

Я в руках удачі?

Залишається щось зробити, окрім як написати ще одну роботу

І чекати смерті?

привіт, скажи мені

Я в руках удачі?

Залишається щось зробити, окрім як написати ще одну роботу